1. У непрямих відмінках особові зай
менники змінюють основу (явище
суплетивізму):
224
Гоаматика: морфологія, синтаксис
им ,ен ем — Iнас, вона и, він
^ його.
2 . Займенники третьої особи після
прийменників у непрямих відмінках
мають приставний приголосний [н]:
його — у нього, її — до неї, воно —
без нього, вони — про них.
Такий приголосний постійно ви
ступає в орудному відмінку: ним,
нею, ними.
Історична довідка. Ми кажемо побачити
його, але взяти в нього, зустріти її, але
зустрітися з нею… Чому ж з’являється
приставний звук [н]? У давнину існували
прийменники В’ЬНЪ, С’ЬНЪ, кінцевий приго
лосний яких з розвитком мови перейшов до
займенника:
сънъ (сънъ нллт» — укр. з ним);
В^НТ» (ВТ^НТ» «ХТ» — в них ).
Пізніше за аналогією н з’явився й після
інших прийменників.
3. Прийменники з, під, над, перед, які
стоять перед формою орудного
відмінка займенника я, для мило
звучності вживаються з голосним і:
зі мною, наді мною, переді(о) мною.
Примітка. Не додається н до займенників
його, її, їх, якщо вони мають присвійне, а не
особове значення.
Ми були в нього і в його друга.
Ми були в неї і в її сестри.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Морфологічні ознаки
Наступна: Зворотний займенник