Вказівними називають займенни
ки, що лише вказують на предмет
(цей, оцей, той, отой), ознаку (т а
кий, отакий), кількість (ст ільки), не
називаючи їх.
Займенники цей (оцей), той (отой)
указують на виділення окремого
предмета з ряду подібних:
Той мурує, т ой руйнує… (Т. Ш ев
ченко).
Займенник т акий (отакий) указує
на узагальнену ознаку або вживаєть
ся для підсилення вираження прик
метникової ознаки:
Я не такий, щоб зрадити люди
ну! (Леся У країнка ).
Стаю таким добрим, що вже птиці
можуть сідати на мою білу голову
(0. Довженко).
Вказівні займенники сей, ся, се, сі
(застарілі форми) в сучасній ук
раїнській мові вживаються рідко —
тільки в діалектному мовленні й у
творах художньої літератури.
/ знов веселий віт ер п’є сей вогкий
дух землі ( Є. М алан ю к).
Не співайте мені сеї пісні, не вра
жайте серденька мого! (Л еся
Українка ).
Займенник ст ільки вказує на не-
визначений кількісний вияв ознаки,
предмета й співвідноситься з кіль
кісними числівниками:
Скільки зір у високому небі, ст іль
ки співів у серці моїм (В. Сосюра).
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Правопис присвійних займенників
Наступна: Правопис вказівних займенників