Дієслово — це повнозначна части­
на мови, яка означає дію або став
предмета й відповідає на питання що
робити? що зробити?
Радійт е, співайт е пісні голосні,
Квітками заквіт чуйт е чола ясні,
Радійт е і см ійт есь в сльозах,
солов’ї,
Ст рівайт е воскреслі надії свої,
М инули навіки дні чорних негод-
Ж иве Україна! І вільний народ,
246
Як з попелу Фенікс, ожив і злетів,
І поглядом зм іряв він простір
степів.
0 Боже! Без меж милосердя Твоє!
1 правда, о Боже, на світі ще є…
Олександр Олесь.
Дієслово може означати:
• реальну фізичну дію особи:
будувати, сіяти, вишивати, са­
джати, малювати, вмиватися;
• стан, у якому перебуває особа:
спати, сидіти, стояти, журити­
ся, сміятися, дрімати, мріяти;
• становлення предмета, зміну його
якості:
молодіти, ст аріт и, сивіти, до­
стигати, розквіт ат и, худнути,
бліднути;
• ставлення особи до кого-небудь чи
чого-небудь:
любити, кохати, поважати, нена­
видіти, зневаж ати;
• переміщення в просторі:
іти, бігти, їхат и, летіти;
• сприйняття органами чуття істоти:
бачити, чути, нюхати, слухати;
• бажання:
хотіти, бажати, воліти, прагнути;
• процес мислення та мовлення:
думати, мислит и, аналізувати,
говорити, повідомлят и, радіти,
розповідати, проінформувати.
Примітка. Дію або стан позначають і де­
які віддієслівні іменники (читання, ба­
жання, стрільба ), але вони не виражають її
в часі. Дієслова ж називають динамічні
ознаки, властиві предметові в процесі їх
становлення й розгортання в часі.