Зм іну дієслів за особами й числами
називають дієвідмінюванням.
За особовими закінченнями дієсло­
ва в теперішньому часі та в простій
формі майбутнього часу поділяються
на два типи дієвідмінювання — пер­
ш у і другу дієвідміни.
Практично дієвідміни розрізня­
ються за закінченнями 3-ої особи
множини теперішнього часу (вони).
До І дієвідміни належать дієслова,
які в 3-ій особі множини мають
закінчення -уть, -ють:
в ’яж ут ь, квіт нут ь, бережуть,
рост ут ь, сивіють, фотографу­
ють, дихають, одягаються.
До II дієвідміни належать дієсло­
ва, які в 3-ій особі множини мають
закінчення -ать, -ять:
леж ать, біжать, сушать, учать­
ся, косять, стоять, летять, мас­
тят ь, лагодять.
Засобом розрізнення двох дієвід­
мін є голосний звук, що виступає в
особових закінченнях:
• у І дієвідміні — -е (є): в’яжеш,
в ’яже, в ’яжемо, в ’яжете; шиєш,
шиє, шиємо, шиєте;
• у II дієвідміні — -ц (-ї): летиш,
лет ит ь, летимо, летите; стоїш,
стоїть, стоїмо, стоїте.
Дієвідміну можна визначити й за
неозначеною формою дієслова (інфі­
260
нітивом). Для цього треба відкинути
суфікс -ти ( ть).
І дієвідміна охоплює дієслова:
1. з односкладовою основою на голосний 1
лити, мити, бити, шити, вити
2. із суфіксами -а-, -і- (що не випа­
дають в особових формах), -ува-,-ну-:
писати, біліти, будувати, кинута;
3. з основою на -оро-, оло-:
боротися, колот и, пороти, моло­
ти, полоти;
4. з односкладовою основою на при­
голосний:
везти, нести, могти;
5. слова хот іт и, іржати, ревіти,
сопіти, гудіти.
II дієвідміна включає дієслова:
І.із суфіксами -и-, -і- (-Ї-), що випа­
дають в особових формах:
любити, хотіти, горіти, клеїти;
2. із суфіксом -а- (після шиплячих та у),
що випадає в особових формах:
мовчати, кричати, стояти;
3. слова спати, бігти, боятися.