В українській мові дієприкмет­
ники можуть утрачати властиві їм
Дієслівні ознаки й переходити до
розряду прикметників. При цьому
в°ни вже виражають постійну ознаку
предмета й не мають залежних слів.
У сполученнях смажена риба,
квашена капуста, парене молоко
слова смажена, квашена, парене —
прикметники, бо вони виражають
постійну ознаку предмета.
У висловах риба, смажена на олії;
молоко, парене в печі; у діжці ква­
шена капуста ті самі слова — діє­
прикметники, оскільки виражають
ознаку предмета за дією й мають
залежні слова.
Отже, для того щоб визначити, до
якої частини мови належить слово,
що має форму дієприкметника, треба
його розглядати в контексті. Якщо діє­
прикметник, виконуючи роль озна­
чення чи іменної частини складеного
присудка, утрачає здатність при собі
мати залежний іменник, то це є свід­
ченням переходу його в прикметники.
Дієприкметники і прикметники
дієприкметникового походження
можна розрізняти за низкою ознак:
1. У прикметниках наголошується су­
фікс, у дієприкметниках — корінь:
варений — варений;
печений — печений;
учений — учений;
невпізнанний — невпізнаний;
незрівнянний — незрівняний.
2. Завжди переходять у прикметники
пасивні дієприкметники минулого
часу, вжиті без залежних слів у
переносному значенні:
налякані (неспокійні) очі, але на­
лякані (трагічними подіями) люди;
271
УКРАЇНСЬКА МОВА
піднесений (гарний) настрій;
стримані (коректні) рухи;
пекучий (пронизливий) погляд.
3. Завжди переходить у прикметники
пасивні дієприкметники, що не
мають залежних слів і в сполу­
ченні з іменниками називають
одне поняття (як правило, страву,
продукт або матеріал):
сіяне борошно, смажена картопля,
збирана сметана, квашена капус­
та, солоні кавуни.
Деякі дієприкметники можуть
переходити в іменники (субстанти­
вуватися). У цьому випадку вони
втрачають ознаки дієслова, але й
не виражають ознак предмета (як
іменники), вони називають пред­
мети й виконують синтаксичні
функції підметів і додатків:
полонений ворогами солдат —
полонений (хто?).
Полонених відправлено в глибокий
тил.
Поранені лікуються у військовому
госпіталі.
4. Прикметники не керують іменни­
ками й не можуть мати пояснюва­
них слів:
битий шлях — битий вітром колос;
вихована людина — вихована в
сім’ї дитина.
5. Дієприкметники, що перейшли в
прикметники, втрачають дієслівні
суфікси:
Дієприкметники
літаючий
отруєний
перекладений
підвішена
підписаний
Прикметники
летючий
отруйний
перекладний
підвісна
підписний
6. Крім того, варто пам ’ятати:
• переходять у прикметники ак­
тивні дієприкметники теперіш­
нього часу, утворені від дієслів,
що називають стан, у якому
перебуває предмет:
сидяча робота, стояча вода,
спляча царівна, мисляча люди­
на, люблячий син; а також ті, що
в сполученні з іменником нази­
вають одне поняття (найчастіше
це терміни):
шиплячі і свист ячі звуки; не-
встигаючі учні;
• активні дієприкметники мину­
лого часу не переходять у прик­
метники. їх треба відрізняти від
прикметників, утворених від
дієслів недоконаного виду за
допомогою суфікса -л- (активні
дієприкметники творяться лише
від дієслів доконаного виду):
стиглий (дієприкметник До­
стиглий );
гнилий (дієприкметник зігнилий)>
прілий (дієприкметник зіпрілий)-