Новий довідник: Українська мова. Українська література

Дієприслівник як форма дієслова

Дієприслівник — це особлива
незмінювана форма дієслова, яка на­
зиває додаткову дію (чи стан), що су­
проводжує названу присудком голов­
ну дію (чи стан).
Дієприслівник відповідає на пи­
тання що роблячи? (недоконаний
вид), що зробивши? (доконаний вид):
Кожна людина, перебувши час
цвітіння, починає збирати келих
своєї мудрості (В. Винниченко).
Так шкода кожної хвилини,
Що порошинкою пролине
І зникне в прірві забуття.
Лишивши жаль і каяття.
Олександр Олесь.
_____ Граматико: морфологія, синтаксис
УКРАЇНСЬКА МОВА
Не псуйте дні, шукаючи життя,
але живіть палаючи, і вас не ско­
рит ь забут т я землі (С. Горлач).
Зверніть увагу, що дія, названа
дієсловом-присудком і дієприслівни­
ком, завжди виконується одним і тим
самим діячем, який називає підмет.
Тому стилістично неправильними
є такі конструкції з дієприслівнико­
вими зворотами:
Прочитавши поему Т. Шевченка
«Наймичка», мене схвилювала
доля матері Ганни.
Підійшовши до пам’ятника Тара­
сові Шевченку, мене вразила його
монументальність.
Познайомившись з ілюстраціями
І. М арчука до творів Т. Шевченка,
ми зустрілися з самим художником.
Дієприслівник поєднує в собі озна­
ки дієслова іприслівника.
Ознаки дієслова
1. Має спільну з дієсловами основу й
лексичне значення :
співати — співаючи, намалювати
— намалювавши, усміхнутись —
усміхнувшись.
2. Зберігає вид того дієслова, від яко­
го утворений:
• доконаний (що зробивши?):
зібравши, під’їхавши, пожарту­
вавш и, схилившись;
• недоконаний (що роблячи?):
сидячи, несучи, дихаючи, творя­
чи, запліт аючись.
3. Буває перехідним або неперехідним:
зустрічаючи, запалюючи (кого? що?)
друга, вогнище — перехідні;
сидівши, задумавшись — непере­
хідні.
4. Може мати залежні слова:
зібравши студентів, працюючи з
ними.
Ознаки прислівника
1. Незмінна форма.
2. Виконує найчастіше роль обстави­
ни (способу дії, часу, причини,
мети, умови):
Не спитавши броду, не лізь у воду
— обставина умови.
3. Дієприслівник разом із залежними
словами утворює дієприслівниковий
зворот, який у реченні виступає
обставиною. На письмі виділяється
комами, а у вимові — інтонацією:
Гори, розлігш ись під небом
високим,
Сонцю підклали паруючу спину.
Вітер притомлений, взявшись у
боки,
Спочити присів на стареньку
ялину.
К. Мандрик.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.