Дієприслівник — це особлива
незмінювана форма дієслова, яка на
зиває додаткову дію (чи стан), що су
проводжує названу присудком голов
ну дію (чи стан).
Дієприслівник відповідає на пи
тання що роблячи? (недоконаний
вид), що зробивши? (доконаний вид):
Кожна людина, перебувши час
цвітіння, починає збирати келих
своєї мудрості (В. Винниченко).
Так шкода кожної хвилини,
Що порошинкою пролине
І зникне в прірві забуття.
Лишивши жаль і каяття.
Олександр Олесь.
_____ Граматико: морфологія, синтаксис
УКРАЇНСЬКА МОВА
Не псуйте дні, шукаючи життя,
але живіть палаючи, і вас не ско
рит ь забут т я землі (С. Горлач).
Зверніть увагу, що дія, названа
дієсловом-присудком і дієприслівни
ком, завжди виконується одним і тим
самим діячем, який називає підмет.
Тому стилістично неправильними
є такі конструкції з дієприслівнико
вими зворотами:
Прочитавши поему Т. Шевченка
«Наймичка», мене схвилювала
доля матері Ганни.
Підійшовши до пам’ятника Тара
сові Шевченку, мене вразила його
монументальність.
Познайомившись з ілюстраціями
І. М арчука до творів Т. Шевченка,
ми зустрілися з самим художником.
Дієприслівник поєднує в собі озна
ки дієслова іприслівника.
Ознаки дієслова
1. Має спільну з дієсловами основу й
лексичне значення :
співати — співаючи, намалювати
— намалювавши, усміхнутись —
усміхнувшись.
2. Зберігає вид того дієслова, від яко
го утворений:
• доконаний (що зробивши?):
зібравши, під’їхавши, пожарту
вавш и, схилившись;
• недоконаний (що роблячи?):
сидячи, несучи, дихаючи, творя
чи, запліт аючись.
3. Буває перехідним або неперехідним:
зустрічаючи, запалюючи (кого? що?)
друга, вогнище — перехідні;
сидівши, задумавшись — непере
хідні.
4. Може мати залежні слова:
зібравши студентів, працюючи з
ними.
Ознаки прислівника
1. Незмінна форма.
2. Виконує найчастіше роль обстави
ни (способу дії, часу, причини,
мети, умови):
Не спитавши броду, не лізь у воду
— обставина умови.
3. Дієприслівник разом із залежними
словами утворює дієприслівниковий
зворот, який у реченні виступає
обставиною. На письмі виділяється
комами, а у вимові — інтонацією:
Гори, розлігш ись під небом
високим,
Сонцю підклали паруючу спину.
Вітер притомлений, взявшись у
боки,
Спочити присів на стареньку
ялину.
К. Мандрик.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Безособові форми на -но, -то
Наступна: Творення дієприслівників