Прислівники здебільш ого виступа­
ють обставинами:
Світ по-новому відкривати, пое­
те, обов’язок твій (М. Рильський ).
Якщо прислівник залежить від
іменника, тоді він виконує синтак­
сичну функцію означення:
Дорога ліворуч вела в царство лісу
(В.Крищенко).
Підметами і додатками прислівники
бувають тоді, коли вживаються в зна­
ченні іменника:
Давай не оглядатися назад,
Не обмочила душу хмара чорна.
Давай зайдемо у квітучий сад,
Де є «сьогодні» і немає «вчора».
В. Крищенко.
Такі прислівники, як потрібно,
треба, шкода, можна, не можна, не­
обхідно, жаль, пора, соромно, прикро
ТОЩО виконують роль присудків у бе­
зособових реченнях, їх називають
присудковими.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки
Батьківщину.
В. Симоненко.
Поетам всіх віків була
потрібна Муза.
Л. Костенко.