Прийменник — це службова части
на мови, яка разом з відмінковими
закінченнями іменників, займенни
ків і числівників виражає відношен
ня між словами у реченні:
З-поміж безліч книг, з якими має
справу історія світової літерату
ри, поодиноко виділяються ті, Щ°
ввібрали в себе науку віків і м аю т ь
для народу значення заповітне. Д°
таких належить «Кобзар» ”
книга, яку народ український по
ставив на першому місці серед Ус
Граматика: морфологія, синтаксис
падкованих з минулого національ
них духовних скарбів (О. Гончар).
Прийменники не мають самостій
н о г о
лексичного значення, тому чле
нами речення не виступають. Нале
жачи до іменників, числівників, зай
менників, вони входять до складу
другорядних членів речення.
Прийнято вваж ати, що приймен
ники разом із повнозначними слова
ми виражають поняття, явищ а тощо.
Отже, у контексті вони набувають
певного значення, вказую чи на ті чи
інші смислові віднош ення між слова
ми в словосполученнях. Наприклад,
іти до школи, іти зі школи, іти коло
школи, іти від школи.
Форма родового відм інка в сполу
ченні з прийм енникам и до, зі, коло,
від виражає різний відносно предме
та школа напрям руху.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Службові слова