Сполучник — це службова частина
мови, яка служить для зв’язку од
норідних членів речення та частин
складного речення. Сполучники не
мають власного лексичного значення
й виконують у реченні граматичну
роль. На відміну від прийменників,
вони не пов’язуються з формами пов
нозначних слів:
Висиха душі криниця
І життя як не було,
Якщо раз чи два на місяць
Не поїду у село.
291
УКРАЇНСЬКА МОВА
Як побачу рідну хату,
Заяснію, наче цвіт…
А. Демиденко.
Вона, як пісня, серцю мила,
Старенька хата край села,
Війна її вогнем палила,
Але спалити не змогла.
Кришились грізні блискавиці
І грози падали не раз.
Вона стоїть, немов із криці,
І день у день чекає нас.
П. Дворський.
Для мене багато не треба,
Щоб ласку і добрість пізнати:
Лиш просвіток рідного неба
Та затишок теплої хати.
Д. Луценко.
Приїжджайте частіше додому,
Щоб не мучила совість потому…
М. Луків.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Морфологічний розбір прийменника
Наступна: Класифікація сполучників