1. Вигуки в реченні відокремлюють^
комами: ^
Ах, як всього багато: неба, со
веселої зелені (М. Коцюбинський
а
2 Коли вигук, що стоїть на початку
речен н я, вимовляється з посиле­
ною інтонацією, то після нього ста­
вимо знак оклику:
Прощавайте! Ждіте волі!
Гей, на коні! Всі у путь!
П. Тичина.
3.Якщо вигук, який стоїть усередині
речення, вимовляється з підсилен­
ням, після нього ставимо знак ок­
лику, а наступне слово пишемо з
малої букви:
Всі, у кого серце вірне
Сонцю нашої весни,
Сійте зерно — гей! — добірне
В нерозмежені лани!
М. Рильський.
4. Не виділяються розділовими знака­
ми вигуки на початку речення, як­
що стоять перед особовим займен­
ником, після якого йде звертання:
Гей ви, зорі ясні, тихий місяцю
мій, де ви бачили більше кохання?
(В. Сосюра ).
5. Вигуки о, ой, що стоять перед звер­
танням і тісно з ним пов’язані інто­
нацією, виступають у ролі часток і
комою не виділяються:
0 пісне блаженна! О пісне крилата,
Лети над землею, дзвени і зови
До світу, до сонця із темряви
брата,
Надію у серці йому оживи!
М. Чернявський.
•Вигук ой може не виділятися ко­
мою в реченнях, що мають пісен­
ний характер:
Ой не світи, місяченьку,
Не світи нікому.
Тільки світи миленькому,
Як іде додому.
Нар. те.
Знак оклику ставиться й після ви­
гуків, що виступають еквівалента­
ми окличних речень:
Гай! гай! Море, грай, реви, скелі
ламай! (Т. Шевченко).