Словосполученням називають син­
таксичну одиницю, утворену поєдна­
нням двох або більше повнозначних
слів на основі підрядного зв’язку:
безмежний степ, зоряна ніч, пахо­
щі трав, гарячий від сонця, вслуха­
тись у тишу, сидіти мовчки, на­
писати книжку про хліборобів.
Словосполучення, як і слова, нази­
вають предмети чи явища реального
світу, тобто є номінативними засоба­
ми мови. Однак від слів вони відріз­
няються тим, що складаються з двох
або більше слів, а тому дають конкре­
тизацію самостійних понять.
На відміну від речення, словоспо­
лучення не є комунікативною одини­
цею, йому не властиве інтонаційне
оформлення.
Отже, словосполучення виступають
складовими частинами речень, їхнім
будівельним матеріалом, і для син­
таксичного розбору вичленовуються
з речень.
Словосполучення складається з го­
ловного і залежного слова.
Головним є слово, від якого можна
поставити питання, а залежне відпо­
відає на питання:
мелодійний (який?) спів, мелодія
(чого?) пісні, наспівую (що?) ме­
лодію, говорити (як?) мелодійно.
Графічне зображення:
® — головне слово;
О — залежне слово.
питання питання
Г 1 -к 1
О співаю пісню
Залежне слово пов’язується з го­
ловним за змістом і граматично або
лише за змістом. Засобами граматич­
ного зв’язку виступають:
• закінчення залежного слова:
слухав лекцію, цікава інформація,
повідомляючи студентам;
• закінчення і прийменник:
навчання в університеті, зустріч
з професором, підготовка до екза­
менів, згаданий у доповіді, па­
м’ять на все життя.