Речення за наявністю головних
членів бувають: двоскладні (містять
підмет і присудок) та односкладні.
Односкладні речення — це такий
тип простого речення, організацій­
ним центром якого є один головний
член — підмет або присудок.
П а м ’ят ь віри. П ам ’ять роду.
П а м ’ят ь прапора і серця.
В ірю в пам’ять і серце людське.
Вір тільки в пам’ять. Зраджують
пам’ять.
Знай: не сховатись. Можна — від
когось. Від себе ж ніколи й ніде
(3 те. Б. Олійника).
За морфологічними ознаками го­
ловного члена односкладні речення
поділяються на дві групи:
1. Речення, у яких головний член
співвідноситься з підметом (назив­
ні речення);
2. Речення, у яких головний член
співвідноситься з присудком (осо­
бові та безособові речення). До цієї
групи належать:
• означено-особові,
• неозначено-особові,
• узагальнено-особові,
• безособові,
• інфінітивні.