Інфінітивними називають такі од
носкладні речення, головний член
яких виражений інфінітивом (неоз
наченою формою дієслова):
Піти, піти без цілі і мети… Вбира
ти в себе віт ер, і простори, і ліс, і
лан, і небо прозоре (Ю . Клен).
Світ е мій, розлит а сонця повінь,
я к тебе збагнут и і як пізнати?
(Л . Забаш т а ).
Серед інфінітивних речень виділяють:
1. Розповідні із значенням стверджен
ня чи заперечення дії, її неминучос
ті, можливості чи неможливості:
Словами серденька не обдурити
( Л еся У країнка).
Любов відкрит и важче, ніж Аме
р и к у (Л. Кост енко).
2. Спонукальні речення, що виража
ють поради, побажання, пропо
зицію, прохання, наказ, заклик:
П исат и тільки правду. Не зрад
ж уват и її ні за яких обставин
( О. Довж енко ).
3. Питальні речення:
Я к же його у неволі жити без
надії? ( Т. Ш евченко).
А ле що ж робит и живій душі у цій
держ аві смерті? (В. М исик).
4. Речення, які виражають бажаність
чи небажаність дії. У таких речен
нях до складу головного члена вхо
дить частка б (би ):
Назавж ди б викреслит и війну з
життя людини! ( І. Л е).
Запросит и б друзів до хліба-солі і
живих, і м ерт вих у далекім полі
(А. М алиш ко).
РОЗРІЗНЯЙТЕ!
Безособові речення:
/ мені заспівати хотілось лебединую пісню
собі (Леся Українка).
І все на світі треба пережити (Л. Костенко).
Інф інітивні речення:
Час, моя пісне, по волі буяти (Леся Українка).
Жити. Творити. Світ берегти. Світити /то-
дині на цілі світи (!. Драч).
На відміну від безособових речень,
до складу головного члена яких теж
може входити інфінітив, але залеж
ний, підпорядкований предикатив
ним словам (важ ко, жаль, добре, мож
на, слід), в інфінітивних реченнях
дієслово в неозначеній формі є неза
лежним і самостійно виступає в РоЛ1
головного члена — присудка.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Безособові речення
Наступна: Повні і неповні речення