Залежно від функцій слова-ре-
чення поділяються на кілька груп:
• стверджувальні:
Так. Еге. А га. Атож . Авжеж. Аяк
же. У гу. С п р а вд і. Г а р а зд. Добре.
Точно і подібні;
• заперечні:
Н і. Та ні. А ні. Н ем а. Н авпаки. Ні
чого. Н іскільки. Н еп равда і подібні;
• питальні:
Так? Н і? Х іба ? Н евж е? Добре?
С правді? Д ій сн о? Н авряд? Пра
вильно?:
• спонукальні містять спонукання до
дії — наказ, заклик, прохання (ви
ражаються переважно вигуками):
Годі! Гет ь! М арш ! Ура! Цить! До
сить! Гей! Стоп!;
• емоційно-оцінні містять схвалення,
згоду, радість, здивування тощо:
Еге! Ов! А хе! Х м !
Окремо виділяються вигукові сло
ва-речення, що виконують функцію
мовного етикету:
Добрий день! П ривіт ! Дякую ! Спа
сибі! Б удь л аска! П рош у! Даруйте!
Н а добраніч! Д о побачення!
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Слова-речення
Наступна: Правопис слів-речень