Новий довідник: Українська мова. Українська література

Обставина

Обставина — це другорядний чле
речення, що вираж ає обставини Д11,
Гоаматика: морфологія, синтаксис
стану чи ознаки й відповідає на пи­
тання як? де? коли? чому? та ін.
Обставини виражаються:
1. Прислівниками:
Учімося в дітей сприймати білий
світ довірливо, привіт но, перво­
зданно (В. Крищенко).
Хоч як нелегко розібрат ись у
подіях, проте найваж че розібра­
тись у собі (В. Забаштанський ).
2. Дієприслівниками й дієприслівни­
ковими зворотами:
Живіть палаючи, і вас не скорить
забуття (С. Горлач ).
Нам вічно треба небом жити, по
шию будучи в планет і (М . Вінгра-
новський ).
Щастя — не знати спокою, в далі
йдучи невідомі ( О. П ідсуха).
І минатиме час, нанизавши сотні
вражень, імен і країн (Л. Костенко).
3-Іменниками з прийменниками та
без них:
І з-під крил ж уравлиних мені
під вікно листопад стелиться
(Б. Олійник).
Літа на зим у повернули, пливуть
в осінній хмурості (Д. Луценко).
Струмки полощуть срібло тиші, в ро­
сі купається трава (Б.-І. Антонич ).
0. якби-то вміти голубом злетіти
(М. Ткач ).
4-Інфінітивом:
Вересень пішов поміж садами в
степи крутити крила вітряків
(М, Стельмах ).
М ив світ прийшли успадкувати
славу,
Діла, і думи, й чесні мозолі.
В. Симоненко.
Примітка. Неозначена форма дієслова
виступає в ролі обставини мети після
дієслів руху або стану (пішов подивитися
-* пішов, щоб подивитися).
5. Порівняльним зворотом:
Неначе пісні вічної рядки, дзвені­
тимуть дороги під тобою (Г. Ко-
ломієць ).
Поволі повертаємось у землю, як в
колиску (Б.-І. Антонич).
Щасливих днів п’янку любов, як
пісню, серцем вимрію (Д. Луценко).
6. Стійким словосполученням, фразео­
логізмом:
Стільки віків у людині зростає
Людина (І. Жиленко).
Лебединою піснею літа айстри
в київських парках цвітуть
(М. Нагнибіда ).
Одцвіли і розсипались маком
на кленових мост ах роки
(Б. Олійник).
Види обставин. За значенням обс­
тавини поділяють на такі види:
• Способу дії (як? яким
способом? ):
Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає
полин, як тяжко, як тужно моєму
народу болить (Б. Олійник).
• Міри і ступеня (якою мірою?
скільки? наскільки?):
347
УКРАЇНСЬКА МОВА
По-моєму, кожна людина мусить
хоч раз коли-небудь сягнути свого
зеніту (О. Гончар).
А хто від правди ступить на
півметра, —
Душа у нього сіра й напівмертва.
Л. Костенко.
І синявою молодою сповняється
ущерть душа… (М.Драй-Хмара).
• М і с ц я (де? куди? звідки?):
Поклала мати коло хати малень­
ких діточок своїх (Т. Шевченко).
Вкраїну з краю в край проходили з
бо*ш.и (В. Сосюра ).
Орлині крила маєм за плечима,
Самі ж кайданами прикуті
до землі.
Леся Українка.
• Часу (коли? відколи? доки? як
довго? ):
І над стареньким комином лелека
після дощу просушує крило
(Л. Костенко).
В землі віки лежала мова і врешті
вибилась на світ (Олександр Олесь).
Ми і на білий світ рвемося
повсякдень і повсякчас,
І живе маленький Моцарт
змалку в кожному із нас.
В. Ш у кайло.
• Причини (чому? з якої причини?):
З кохання плакав я, ридав (П. Ти­
чина).
Рву я з розпуки вишневих квіток
пелюстки (І.Крушельницький).
348
І сміх, і плач — се рідні два брати
Коли від болю серце рветься.
М. Вороний.
• Мети (для чого? з якою метою?);
Ми приходим у світ для любові
(Г. Чубач).
Мужність не дається напрокат
(Л. Костенко).
• Умови (за якої умови? ):
Не було б перемоги без віри у без­
смертя людського добра ( Т. Масенко).
• Допусту (незважаючи на що?
усупереч чому? ):
Було, незважаючи на травень,
душно, як уліт ку (М . Коцюбин­
ський ).
Трохи вірить серце в забобо­
ни, логікам усім наперекір (М. Ри­
льський ).
Примітка. Обставини допустовості вво­
дяться у речення за допомогою приймен­
ників незважаючи на, усупереч, наперекір,
попри і, як правило, виділяються комами.
УВАГА!
Щоб не плутати обставини з додатками, треба
звернути увагу на формування запитань: вони
мають бути природними, як у живій мові.
1. У реченні Діти йдуть до школи іменник з
прийменником до школи виступає обставиною
(куди?). У реченні Діти виміряли відстань від
алеї до школи ставимо запитання (до чого?) 0Т”
же, це додаток.
2. Якщо ж до одного й того самого члена речей
ня доречними є запитання додатка й обставин і
тоді потрібно звернути увагу на семантику. Знз
чення має те, про що йдеться — про просторої
І поняття чи об’єкт дії: Сидіти на стільці (на 1/0
Ірама тика: морфологія, синтаксис
! | | _ конкретний предмет, над яким можна
виконати якусь дію. Відпочивати в лісі (де?) —
просторове поняття. Отже, іменник з конк­
ретним лексичним значенням тяжіє до додатка,
а з менш конкретним — до обставини.
З д в реченні Діти були в бабусі до слів у ба-
бисіможна поставити два доречних запитання:
діти були (де?) у бабусі і діти були (у кого?) у
бабусі. Отже, цей член речення може бути і обс­
тавиною, і додатком.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.