Однорідними називають члени ре­
чення, які відносяться до одного й то­
го самого члена речення, відповіда­
ють на однакове питання й викону­
ють однакову синтаксичну функцію.
Наприклад:
Споконвіку цю землю
батьки і діди берегли,
Рятували її від негоди та злого
заброди.
Білу хату, червону калину,
луги береги ~~
Все у спадок мені заповідано
з роду до роду •
І зелені вітрила оцих в е л и ч а в и х
тополь,
І джерельні криниці — такі
вони рідні, до болю.
Є на світі багато високих
покликань і доль,
А мені дорога хліборобська
окрилена доля■
І. Б ердн и к
Граматика: морфологія, синтаксис
Однорідними членами речення
бувають:
1.Підмети:
Хай віщі тривожні дзвони, веселі
троїсті музики, бандури і горді
сурми у кожному серці живуть!
(JI. Костенко ).
Любов, жертва і посвята тебе до
слави доведуть ( С. Горлач ).
В оркестрі року літ о і зима, весна
і осінь — сольні інструменти
(О. Білаш).
2. Присудки:
В небі жайворонки в’ються,
Заливаються, сміються,
Грають, дзвонять цілий день,
І щебечуть, і співають,
І з весною світ вітають
Дзвоном радісних пісень.
Олександр Олесь.
А згори сипле та й сипле… витру-
Щє душу з дзвіночків, струже
срібні дошки і свердлить крицю,
плаче, голосит ь і сіє регіт на
дрібне сито (М. Коцюбинський).
^Додатки:
Бери-но цвіт у по власній змозі,
І хліба, й солі, і вт іхи в хату,
Лиш не забудь заплатить в дорозі
Людській любові звичайну плату.
А. Малишко.
Хотів тих піль, тих лісів набрати
якнайбільше в свої очі (Б. Лепкий).
•Означення (узгоджені і неузго-
Дясені):
Далека красо моя! Щасливий я, що
народився на твоєму березі, що пив
у незабутні роки твою м ’яку, весе­
лу, сиву воду… (О. Довженко).
5.Обставини всіх видів:
Тихі сосни мудро й величаво серед
світу білого стоять (Г. Чубач).
Споконвіку, з прадавніх-давен ко­
жен живучий має не зрівняне ні з
чим джерельне чародійство — мо­
лодість (М. Сингаївський ).
У реченні може бути кілька рядів
однорідних членів:
Краю мій! Люблю тебе вдень і вно­
чі, вранці і ввечері і не знаю краю
своєї любові (Панас Мирний).
Не визнаю ні любові, ні дружби,
ні приятелювання до перших за­
морозків чи допершого гром у
(М. Стельмах).
Передають поетам поети
З душі в душу, із мови в мову
Свободу духу і правду слова.
Л. Костенко.
Життя і мрія в згоді не бувають
І вічно борються, хоч миру
прагнуть.
Леся Українка.
Однорідні члени речення, як прави­
ло, виражаються однією частиною мови:
В своїй хаті своя й правда,
і сила, і воля.
І виросла я на диво: кароока,
чорнобрива, білолиця.
За горами гори, хмарою покриті,
засіяні горем, кровію политі.
351
УКРАЇНСЬКА МОВА
Учітесь, читайте, і чужому нау­
чайтесь, і свого не цурайтесь
(3 те. Т. Шевченка).
Проте зрідка можуть виражатися й
різними морфологічними формами,
як-от:
Найвище уміння — почати спо­
чатку життя, розуміння, доро­
гу, себе (Л. Костенко).
Говорила моя бесідниця дрібно,
швидко, тонким сопрано, перебива­
ючи себе раз у раз (Леся Українка).
Однорідні члени речення функціо­
нально рівноправні й граматично не
залежать один від одного. Вони можуть
бути непоширеними й поширеними.
1.Непоширені:
Немає берегів ні в смерті, ні в лю­
бові, в безсмертя й вічності немає
берегів (Є. Гуцало).
Земля молодіє від рясту, від сон­
ця, від цвіту (С. Пушик ).
2. Поширені (мають при собі залеж­
ні слова):
Ліс зустрів мене, як друга,
Горлиць (чиїм?) теплим (яким?)
воркуванням,
Пізнім (яким?) дзвоном
солов’їним (чиїм?),
Ніжним (яким?) голосом
зозулі (чиїм?),
Вогким (яким?) одудів (чиїм?)
гуканням,
Круглим (яким?) циканням
дроздів (чиїм?).
М. Рильський.