Звертання виражається іменни
ком у кличному відмінку (вод-
нині) або в називному — у множині:
Україно! Ти для мене диво! (В. Си
моненко).
З твого цвіту і грому я на світ на
родивсь, Україно! (А. Демиденко).
До тебе, Батьківщино —
земле вічна,
Ведуть усі стежки й усі дороги.
Б. -І.Антонич.
Слався, наша юність, і сади, й
діброви, і міста, і села, край орли
ний мій! (В. Сосюра ).
Інколи в ролі звертань можуть
уживатися субстантивовані
слова — прикметники, дієприкмет
ники, кількісні числівники в значен
ні іменника:
Генії, безсмертні, на коліна
Станьте перед смертними
людьми!
В. Симоненко.
Калиновим мостом проскочили
коні…
Летіть, воронії, розсідлані, чорні,
Повз хмари вишневі моєї весни.
Л. Первомайський.
В одному реченні може бути кіль
ка звертань, може повторюватися
одне й те саме звертання:
Прийми мою любов, народе рідний,
річко велика, і місяцю ясний, і бе
рег мій чистий (О. Довженко).
Україно моя, Україно,
Я для тебе на світі живу.
Д. Павличко.
Гори ж мої, гори!.. Упившись вашою
красою, я приходив додому світлий,
370
Граматика: морфологія, синтаксис
тихої радості повний, і в нещас
тях своїх щасливий (Г. Хоткевич ).
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Звертання
Наступна: Види та функції звертань