розрізняють власне звертання
(називає конкретну особу й спонукає
її до відповіді) іриторичне звер­
тання (називає неживий предмет,
явище природи, тварину, міфічну іс­
тоту й не спонукає до дії, відповіді).
Це своєрідний стилістичний прийом
для створення емоційно забарвленого
мовлення, активізації читача або
слухача:
Упаду я зорею, мій вічний народе,
На трагічний і довгий
Чумацький твій шлях.
В. Симоненко.
Дозволь мені, мій вечоровий світе,
Упасти зерням в рідній стороні.
В. Стус.
Мово рідна, звучи в ріднім домі
Крізь зболений час і духовні
руїни
Вертайсь, рідна мово, у серце
народу,
У душу Вкраїни.
А.Демиденко.
Блискучий мечу, рівний та
прямий,
Сліпуча думко, наче лезо, гостра!
Ти розітнеш напруженість
пітьми,
Заплетений раменами цей
простір!
Олег Ольжич.
Звертання можуть виконувати
функцію речення, яке називають во-
кативним, або реченням- звер­
танням:
Славний яр тур Всеволоде!
Стоїш ти на полі ратному,
Сиплеш на воїнів стрілами.
Гримиш об шоломи половецькі
Мечами гартованими.
М. Рильський.
Примітка. Особові займенники в ролі
звертань не виступають, але супроводжу­
ють їх у реченні:
Я всі слова свої незлі,
всю душу пристрасної вдачі,
всі почуття мої гарячі
тобі, Вітчизно, віддаю.
П. Воронько.
І знов весна, і все у цвіті.
Рожево-біла вся земля.
Ти — найчарівніша у світі,
Ти. Українонько моя!
О.Лупій.
Особові займенники ти, ви входять у
звертання, якщо воно є сполученням озна­
чення з означуваним словом:
Краю ти мій, краю,
Кращого за тебе
Я в житті не знаю!
В. Сосюра.
Лише зрідка займенники ти, ви можуть
уживатись як звертання, здебільшого в роз­
мовному мовленні для вираження різкості,
зневаги:
Ви. куди їдете? Гей ти, куди лізеші
Звертання буває непоширеним
(без залежних слів) і поширеним
(із залежними словами).
Звертання може поширюватися:
• Узгодженими та відокремленими
означеннями:
І де б не був я, земле рідна,
Ти вся в мені до колоска.
Д. Луценко.
Рідна земле, щаслива й багата,
Мій уклін тобі, мій тобі спів!
В. Сосюра.
Прощайте, росяні долини, і села,
сповнені краси (О. Підсуха).
Прощай, синє море, безкрає, прос­
торе… (Леся Українка).
• Прикладками:
Не розлюблю тебе ніяк,
Моя вишнева Україно,
Красуне, страднице моя!
В. Сосюра.
Ти не загинеш, мій народе,
Пісняр, мудрець і гречкосій.
Є. Маланюк.
Научи нас розуму, земле,
рідна ненько,
Бо сліди безбатченків вітер
занесе.
В. Крищенко.
• Підрядними реченнями:
Хто в полі, хто в лісі — стережи­
ся (Леся Українка).
Вставай, хто живий, в кого дум­
ка повстала! (Леся Українка).