Вставні конструкції м ож уть
виражати:
374
Грама тика: морфологія, синтаксис
Упевненість чи невпевненість:
безперечно, безумовно, справді, зро
зуміло, дійсно, звичайно, очевидно,
напевно, без сумніву, певна річ,
правда, здається, мабуть, може,
можливо, либонь, імовірно, сказа
ли по правді, ніде правди діти,
правду кажучи, смію запевнити,
слово честі.
Мабуть, краса — найвища з
істин, тому так прагнуть до неї
люди (П. Загребельний).
Мабуть, мій дім не тут. Мабуть,
аж за зорею (Б.-І.Антонич).
Весну, либонь, зачарували (Є. Гу
цало ).
Маємо жити, звичайно, не хлібом
єдиним (Б. Олійник).
Можливо, окремі особистості —
лише листя на могутньому дереві,
ім’я якому — людство (В. Дрозд).
• Почуття мовця (радість, задово
лення, жаль, незадоволення, зди
вування, обурення):
на щастя, на радість, на диво, на
жаль, як на зло, як навмисне, як на
лихо, дивна річ, соромно сказати,
чого доброго, хвалити долю, нівроку.
Жахіть війни, на щастя, ви не за
знали ( О. Гончар ).
‘ Вказівку на джерело повідомлення:
кажуть, як кажуть, на мою дум
ку, гадаю, за висловом.., за вчен
ням.., за словами.., за повідомлен
ням, за визначенням, як відомо,
помоєму, по-вашому, пам’ятаю.
Сумління людське, виявляється,
схоже на вулик: його теж можна
розтривожити. (В. Скуратізський).
Кажуть, юність нерозсудлива
й тривожна.
Кажуть, юність —
мов жар-птиця золота…
Л. Забашта.
Українські пісні — це, за словами
Гоголя, народна історія, яскрава,
сповнена барв (3 підручника).
• Послідовність викладу думок,
зв’язок між ними:
по-перше, по-друге, наприклад, на
решті, зрештою, до речі, крім то
го, отже, між іншим, значить,
навпаки, проте, однак, таким чи
ном, узагалі, одне слово, так би мо
вити, власне кажучи.
Любов відкрити важче, ніж
Америку.
По-перше, чи до неї допливеш?
Л. Костенко.
Словом, я до безумства люблю не
бо, трави, зорі, задумливі вечори,
ніжні осінні ранки.
(М. Хвильовий ).
Коли мовчать, то, отже, цілком
схвалюють (Нар. те.).
Окрім того, вставні конструкції
можуть:
• Привертати, активізувати увагу
співрозмовника:
чуєте, уявіть собі, вірите, звер
ніть увагу, зрозумійте, послухай
те, погодьтеся, між нами кажучи.
375
Захочеш — і будеш. В людині,
затям.
Лежить невідгадана сила.
Олег Ольжич.
• Бути словами ввічливості:
прошу, будь ласка, будьте ласкаві,
пробач те, вибачте, даруйте на
слові.
Ти не плач, не плач, і пробач мені,
чусш, пробач (Л. Талалай).
Але любити ворогів, пробач мені, я
не навчуся ( Н. Лівицька Холодна).
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕІ
1. Лиш е вставними (тобто завжди виділяються
ком ам и) буваю ть слова:
м а б ут ь , по-перш е, по-друге, щ оправда,
к р ім т ого, о вт ім , о т ж е ;
у середині простого речення — однак, одн а
че, прот е.
2. Н іко л и не буваю ть вставними і не виділяють
ся ком ами:
новіт ь, м а й ж е , приблизно, принаймні, все-
т аки, м овби, нем овби, неначе, нібит о, ад
ж е , прит ом у, причому, т им часом.
3. Завжди слід виділяти вислови, у яких є
дієприслівники мовлячи, ка ж учи (правду
к а ж у ч и , м іж на м и ка ж уч и , власне ка ж у ч и )
або їх м ож на підставити.
Вставні слова потрібно відрізняти
від означуваних слів, які є чле
нами речення. Запам’ятайте:
І.Якщо в простому реченні, крім
предикативного центру (підмет +
присудок), є ще присудок (здаєть
ся, кажуть, уявіть, треба гадати)
або підмет і присудок (я знаю, я пе
вен ), то таке речення без вагань
УКРАЇНСЬКА М О ВА __________________ _
376
треба виділяти. Присудок вставно-
го речення найчастіше буває вира
жений особовою формою дієслово
(сподіваюся, припустімо, чуєте
пробачте, як кажуть, прошу), рід.
ше — неозначеною формою дієсло
ва в поєднанні з іншими словами
(ніде правди діти, можна сказати
треба підкреслити, хвалити долю).
2. В інших випадках, щоб упевнити
ся, чи певне слово вставне чи ні, пе
ревіряємо його питанням (перед тим
знайшовши підмет і присудок).
Якщо слово в реченні відповідає на
питання (як? коли? як часто? з
якою метою?), то воно не є встав
ним і виділяти його комами не
можна. Якщо ж не відповідає і йо
го можна вилучити з речення, не
порушуючи структури, то це слово
вставне і його виділяємо комами.
ПОРІВНЯЙТЕ!
По-моєми. сьогодні б уд е т еплий день (вставне
слово).
Він зробив це по-м оєм и (як? — обставина спо
собу дії).
По моєми п о д в ір ‘ї ходять горді павичі (по
чиєму? — означення).
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Вставні слова, слово сполучення і речення