1. Підрядні сполучники є основним
засобом поєднання підрядної час­
тини з головною. За будовою, як ві­
домо, вони поділяються на п р о с т і
(що, як, бо, хоч, мов, наче, коли та
ін.) і складені (тому що, через
те що, так що, дарма що, для того
щоб, незважаючи на те що та ін.).
2. Сполучні слова. У ролі сполучних
слів виступають:
• відносні займенники: хто, що,
який, чий, котрий, скільки
(у всіх відмінках);
• прислівники: де, коли, куди, звід­
ки, поки, як та ін.
Займенники й прислівники є са­
мостійними повнозначними словами,
тому вони не лише з’єднують підряд­
не речення з головним, а й виступа­
ють членами підрядного речення.
УВАГА!
Зверніть увагу на те, що під час креслення схем
складнопідрядних речень сполучники підряд­
ності розміщуємо між дужками (їхня службова
роль), а сполучні слова — у круглих дужках
члени підрядних частин.
Щоб розрізнити сполучники І СП()!
лучні слова, треба пам’ятати такі спо­
соби розпізнавання:
Сполучне слово.
• є членом підрядного речення;
• до нього можна поставити питання-
• на нього падає логічний наголос-
• його не можна опустити, тому що
речення втрачає зміст;
• його, як правило, можна замінити
іншим сполучним словом або ін­
шою самостійною частиною мови:
У слові рідному велика сила є,
Що розбива граніт і золото кує.
М. Рильський.
яка?
[- = ], (що_= і =) .
Благословенна та ясна година, ко­
ли дитя читає «Кобзаря» (Д. Пав-
личко ).
[= -], (коли – =)
Сполучник:
не виступає членом речення, а ли­
ше виконує службову функцію;
до нього не можна поставити
питання;
на нього не падає логічний наголос;
його можна опустити, при цьому
смисл речення зберігається;
його можна замінити лише сполуч­
ником:
Граматика: морфологія, синтаксис
Дибонь, зап ізн о зрозум ів я , що сло-
в0 треба берегт и ( Л . Д м ит ерко).
[*-], и*о( = ).
Кола слова на порох стерті, спові­
датись зорям зайво (Б.-І.Антонич).
Коли ( – = ),[ = ].