Складнопідрядним реченням з
підрядним допустовим називають
складне речення, підрядна частина
якого виражає дію, незважаючи на
яку або всупереч якій відбувається
дія в головному реченні, і відповідає
на питання незваж аючи на що?:
Хай сміються громи, ми не звер­
нем з своєї дороги.
І хай відносин наш их світ
погасне,
А спогади все ж будут ь жить
в мені.
Люблю! Я к в перший раз люблю,
Хоч це любов моя остання.
З те. О лександра Олеся.
Підрядні допустові речення відно­
сяться до головного в цілому й з ’єд­
нуються сполучниками незважаючи
на те що, хоч (х оч а), хай (нехай),
дарма що:
Хоч не одного там калічили ті
скали,
Ми далі йшли…
І. Франко.
Твій дух не став приниженим і
плюсклим,
Хоч слала доля чорні килими.
Л. Костенко.
Даю тобі цей меч,
Дарма що ти не сильна.
Леся Українка.
Підрядні допустові можуть стояти пе­
ред головним, у середині та після нього:
Х о ч мінлива наша мода.
Та не згубиться ніколи
Чарівна слов’янська врода.
В. Крищенко.
Хотілось всім, хоча й гнітила
втома.
Зібрати лан рясний до колоска.
Д. Луценко.
Захопило літо вересень в полон…
Ще ультрамаринове тчеться
полотно.
Хоч в разках калинових луг
горить давно.
І. Драч.
УВАГА!
Якщо допустова підрядна частина стоїть перед
головною, то на початку головної здебільшого
вживаються протиставні сполучники а, та, але,
зат е, прот е, о дна к:
Я к не м уд р уй , а п р а вд и н ід е діт и (Л . Г л іб о в ).
Д е б я не був, а все ж д у м к а м и л е ч у в Д о н е ч ­
чину свою (В. С осю ра).
Н е х а й я от руєна зло ю ж у р б о ю , т а в п іс н і н а
в сяку о т рут у є л ік (Л е с я У к р а їн к а ).
Х оч т я ж к о душ у берегт и
П ід н е б о м ц им полуднім ,
4 т реба йти, а т р еб а йт и
Щ освят ом і щ обуднем .
& Стус.
Якщо підрядна частина має уза-
гальнювальне значення, то сполуч­
ними засобами виступають поєднан­
ня сполучних слів (відносних зай­
менників і прислівників) з підсилю­
вальною часткою не: хт о не, що не,
куди не, скільки не або поєднання
підсилювальної частки хоч з тими са-
УКРАЇНСЬКА МОВА
мими словами: хоч хто. хоч який, хоч
скільки, хоч як:
І де б я не був за далекою даллю,
Тебе ж, Україно, завжди пізнаю.
А. Малишко.
І скільки не беруть живлющої
водиці —
Немає дна в Езоповій криниці.
М. Годованець.