Складнопідрядним реченням з під­
рядним супровідним (або приєдну­
вальним) називають речення, підряд­
на частина якого містить у собі до­
даткове повідомлення, пояснення з
приводу того, про що говориться в го­
ловному реченні:
Вони стояли обнявшись, чого б
раніше не дозволили собі на людях
(О. Гончар).
Народу зібралося дуже багато,
чого ніхто не сподівався (М. Коцю­
бинський ).
Вода в несамовитій течії б’ється
об це каміння, причому хвиля
вкриває його кучерявою піною
(Ю. Сірий ).
Специфікою цих речень є те, що го­
ловна частина з погляду структури й
змісту є цілком завершеною, само­
стійною і не вимагає підрядної. Під­
рядна ж частина є несамостійною.
Вона переважно розміщена після го­
ловної і приєднується до неї сполуч­
ним словом що (у різних відмінках з
прийменниками і без них), рідше —
де, куди, звідки, навіщо, причому, як
Так, у складнопідрядному реченні:
На вікнах висіли кремові штори, від
чого в кабінеті панували сутінки і
прохолода (В. Винниченко) — виділя­
ються дві частини. Перша з них є завер­
шеною: на вікнах висіли кремові што­
ри (вона не потребує поширення або
конкретизації). Щодо залежної части­
ни, то в ній тільки наявність сполучно­
го слова від чого створює синтаксичну
незавершеність речення: від чого в ка­
бінеті панували сутінки і прохолода.
Деякі підрядні супровідні набули
характеру сталих висловів: що й тре­
ба було довести, чого і слід було споді­
ватися, про що говорилося раніше, з
чим вас і вітаємо:
Розбуркала мене, як і треба було
сподіватися, весна (М. Хвильовий).
Головні ознаки таких склад­
нопідрядних речень:
• підрядна частина не відповідає ні
на яке питання;
• стоїть, як правило, після головної;
• поєднується з головною сполучним
словом — відносним займенником
що в усіх відмінкових формах.
Примітка. Виділяються ще складнопід­
рядні речення з пояснювальними відно­
шеннями (одна з частин пояснює другу,
конкретизує її значення). Підрядна пояс­
нювальна частина приєднується до голов­
ної (пояснювальної) за допомогою сполуч­
ників тобто, а саме, як-от і завжди стоїть
410
Граматика: морфологія, синтаксис
після неї. У ролі приєднувального сполуч­
ена іноді використовуються вставні слова
(правда, точніше, словом, тільки, майже,
зокрем а, навіть), при цьому кома після них
йЄ ставиться:
Планета існує для всіх в однаковій мірі,
принаймні так повинно бути (О. Гончар).
Я тебе, батьку, і не бачив навіть, тіль­
ки на збільшеній фотокарточці у рушни­
ку (В. Голобородько).
Це слід так поводитися і висловлюва­
тись, тим паче при дітях (Ю. Борисенко).