Період — це особлива синтаксична
конструкція, побудована з гармоній­
но організованих частин, які, зами­
каючись у коло, створюють у логічно­
му та інтонаційному плані цілком за­
вершену й своєрідну одиницю мови.
Сам термін «період» походить від
грецького реггойов, що означає
«о б ід », «к о л о », «круж ний ш лях»:
Якщ о зібрати сльози матерів,
Щ о пролились за дочок і синів,
Я кі навік у битвах полягли,
Я кі за щастя юність віддали,—
То море створиться із сліз отих,
Із сліз печально гнівних і палких.
В. Малишко.
Під час читання — речення-період
розпадається на дві частини, для пер­
шої з яких (засновок) властива
рівномірна інтонація переліку од­
норідних синтаксичних елементів з
поступовим підвищенням голосу,
вершиною якого є останній компо­
нент першої частини; потім — вираз­
на пауза перед другою частиною
(висновок), у якій дається у3а.
гальнення попередньо сказаного ч
підсумок, головна думка. Далі йде
зниження тону до остаточного завер­
шення думки й закінчення речення.
На місці поділу періоду на дві час­
тини ставимо кому й тире:
Нехай ідуть одвічними шляхами
Планет и в чорній глибині,
Н ехай однаково чоло з димами
Схиляють в море наш і дні,
Н ехай у лапах ваш ої гордині
В безодню тріпає зем ля,—
Н а бій із вами вист упит ь однині
Душ а знеможена моя!
Т. Осьмачка.
К оли б щодня, неначе вперше,
М и відкривали білий світ ,
Що, на весняний день зіпершись,
Дарує нам надії цвіт ;
К оли б щодня… в свят а чи в будні
Збирали сонце на чоло,
Радіючи, щ о все ще буде
Те, що насправді вж е було;
К оли б щодня ст ачало сили
Н а спів, щ об в серці не охрип,—
Тоді ми ніколи б не ст аріли
І вічно юними були б.
В. Крищенко.
Періодові властива експресія, яск­
рава виразність, певною мірою пате­
тичність, чіткість і довершеність
форми.
Період не завжди витримується в
рамках класичного. Є його різновиди
(певні відхилення в структурі)-