Прямою мовою називають чуже
мовлення, передане дослівно, з пов­
ним збереженням змісту, форми та
інтонації.
Слова, що вказують, кому нале­
жить пряма мова і як вона висловле­
на, називають словами автора.
Авторська мова може вказувати,
хто, коли й за яких обставин вимовив
слова прямої мови, називати дію, яка
супроводжувала ці слова, емоційний
стан мовця або мету висловлювання.
Опорними в авторській мові най­
частіше виступають дієслова: поду­
мати, міркуват и, м ислит и, радит и,
нагадати, повідом ит и, зауваж ити,
казати, спит ат и, учит и тощо:
«А де моя весн а?» — сама себе
питаю.
<(А де моя зоря?» — до себе говорю. В. Крищ енко. « Всьому свій час, своя пора є. Н а все є слуш ний час. І все, що родит ь­ ся, вмирає», — сказав Екклезіаст (Д. Загул). Нерідко на місці дієслова вжива­ ються іменники з відповідною функ­ цією: слово, пропозиція, вимога, ко­ манда, прохання, запитання, голос, відповідь, думка, порада, наказ тощо: «Сади ялиночку в гурті: сама вона без подруг не ростиме», — пораду дав мені розумний садівник (М . Рильський). Буває так, що в авторській мові не­ має слів із значенням мовлення, дум­ ки, почуття тощо: Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: «Цілуй, цілуй, цілуй Ті, — знов молодість не буде!» Олександр Олесь. Або: «Вартуй! Вартуй!» — з Кирилівської брами. «Вартуй! Вартуй!» — від Київських воріт. Л. Костенко. У реченні з прямою мовою слова автора можуть займати різну по­ зицію: • стояти після прямої мови; • стояти перед прямою мовою; • стояти в середині прямої мови. Наприклад: Згадаймо давній переказ про двох будівників. Одного чоловіка з тач- 431 УКРАЇНСЬКА МОВА кою, наповненою камінням, запи­ тали: «Щ о ти робиш?» «Та от звеліли возити каміння, я й вожу!» — відповів він. «А іцо ти робиш?» — запитали другого з такою самою тачкою. «Я будую, — відказав той. — Бу­ дую собор святого Петра!» Собор святого Петра в Римі стоїть зав­ дяки тому — другому. Всі великі собори минулого — це передусім пам'ятки високого духу. Всі великі творіння Данте, Рафаеля, Серван­ теса, Шевченка — це теж творін­ ня не пера і пензля, а творіння духу ( Є. Сверстюк). УВАГА! 1. Пряму мову беруть у лапки. 2. У лапки беруть також знак питання, знак оклику, три крапки, а крапку з комою виносять за лапки. 3. Якщо пряма мова містить знак питання, знак оклику, три крапки, то ні крапки, ні коми після них не ставлять. 4. Речення з прямою мовою — це не складне ре­ чення. Пряма мова І слова автора, пов'язуючись за змістом та інтонацією, утворюють особливу синтаксичну конструкцію — конструкцію з пря­ мою мовою. П р и м іт к а .У мовознавстві є різні думки з приводу того, як розглядати таку мовну одиницю. Більшість науковців уважає її складним безсполучниковим реченням, а дехто розглядає як два простих.