Кожна репліка починається з ново
го рядка, перед нею ставлять тире
(лапки не вживаються).
Усі інші розділові знаки ставлять,
як при прямій мові:
— Ти мене любиш? — питає.
— Люблю.
— Віддай мені радість свою.
Я віддав.
— І тепер мене любиш?
— Люблю.
— Віддай мені силу свою.
Віддав.
— І ще мене любиш?
— Люблю.
— Віддай мені мужність свою.
Віддав.
В. Свідзинський.
Діалог може бути і в лапках. ТоД1
кожна репліка записується одна
одною в рядок, а між репліками сТ0
виться тире:
«На добридень, ти моя голубко!»
— «На добридень, мій коханий дру
же!» — «Щ о ж сьогодні снилось
тобі, любко?» — «Сон приснився,
та дивненький дуже» . — «Щ о ж за
диво снилось тобі, мила?» П —
«М ені снились б іл ії лелії…» —
«Тішся, мила, бо лелія біла —
квітка чистої та любої надії» (Л е
ся Українка ).
Є ще один спосіб запису діалогу —
брати в лапки репліки лиш е однієї
дійової особи:
«Щ о найкрасивіше в світ і?» —
Фіалка в горах. — «Щ о красивіше,
ніж фіалка в горах?» — Любов. —
«Щ о найяскравіше в світ і?» —
Сонце ранкове в горах. — «Щ о яск
равіше від сонця ранкового в го
рах?» — Любов (Р . Гамзатов).
Прочитайте щ е кілька діалогів і
полілог. Зверніть увагу на оформлен
ня реплік і розділових знаків у них:
1. Вони вдивлялися одне в одного ши
роко розчиненими очима:
~ Так тебе зовуть Василь?
— Так.
— Василь, Василик, а я Олеся.
Поцілуй мене, Василику. Я така
Щаслива.
~~ А чого ти плачеш?
Ні, я не плачу. Так мені гарно.
~~ Рідна моя. Чого ж ти плачеш?
~~ Це ж ти плачеш, Василику.
~~ Ти не забудеш мене?
(О. Довженко).
2. — Чого ви, мамо, не злюбили Гриця?
Яка вас думка все не полиша?
— Не служать очі на таке ди
виться,
Щоб так двоїлась хлопцеві душа!
— Не вірте, мамо! Гриць такий
хороший.
Він клявся, мамо, що навіки мій.
— Ой доню, доню, в їх до смутку
грошей.
То ж Вишняки, то ж Галя, зро
зумій.
Л. Костенко.
3. Було в матері сім дочок. Одного ра
зу поїхала вона в гості. Повернула
ся додому аж через тиждень. Коли
ввійшла до хати, дочки почали го
ворити, як вони скучили за нею.
— Я тужила за тобою, як маківка
за сонячним променем, — сказала
перша дочка.
— Я чекала тебе, як суха земля че
кає краплини води, — промовила
друга.
— Я плакала за тобою, як малень
ке пташеня плаче за пташкою, —
сказала третя.
— Мені тяжко було без тебе, як
бджолі без квітки, — щебетала
четверта.
— Ти снилася мені, як троянді
сниться краплина роси, — промо
вила п’ята.
— Я виглядала тебе, як вишневий
садок виглядає соловейка, — сказа
ла шоста.
______ Грама тика: морфологія, синтаксис
УКРА ЇНСЬКА МОВА
А сьома дочка промовчала. Вона зня
ла з ніг матері взуття і принесла
їй води — помити ноги (Нар. те.).
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Діалог