фольклор (від англійського folk­
lore — буквально народна мудрість,
народні знання) — важлива складова
частина культури народу, яка є
втіленням поглядів, ідеалів та праг­
нень людей. Цим терміном окреслю­
ють усю творчу діяльність народу:
поезію, музику, театр, танець, архі­
тектуру, художнє й декоративно-
ужиткове мистецтво.
На позначення згаданого обсягу
понять також уживаний термін на­
родна творчість.
Усна народна творчість — вужче
поняття, ним позначають художню
словесну творчість широких мас, су­
купність народних обрядових дій.
Синонімічні назви — народна пое­
тична творчість, народна сло­
весність. Традиційно в літературі
терміном фольклор називають усну
народну творчість.
Народнопоетичні твори складали-
Ся> виконувалися й поширювалися
протягом віків усним шляхом. На­
родна поетична творчість в основно*
МУ була анонімною. Хто створив піс-
казки, думи та інші зразки фо­
льклору, ми не знаємо. Лише зрідка
1Ст°Рія зберігала імена окремих ав-
т°Рів. Наприклад, гадають, що пісні
й не ходи, Грицю», «За світ встали
козаченьки» склала Маруся Чурай,
яка жила в Полтаві в середині
XVII ст.
Ще одна ознака фольклору: колек­
тивне творення. Фольклорний твір
постійно зазнає змін. Своєрідною
особливістю народної творчості є
варіантність (паралельне існування
кількох версій твору).
Фольклор — це передісторія літе­
ратури, джерело її виникнення. Ук­
раїнська народна словесність надзви­
чайно багата та різножанрова. Вона
охоплює і міфологію, і календарно-
обрядову творчість, і родинно-обря-
дову творчість, і героїчний епос, і
балади, і ліричні пісні, і казки, і ле­
генди та перекази, і прислів’я та при­
казки, і загадки, і колискові.