Первісне уявлення прадавньої лю­
дини про навколишній світ відбите в
міфах.
Міфи (від грецького туїНов — сло­
во, сказання; оповідь, байка) — на­
родні перекази про явища природи,
богів чи обожнюваних героїв, уявних
істот.
Усесвітньо відомі давньогрецькі й
давньоримські міфи про Зевса-Апол-
лона, Афродіту-Венеру, Діану-Ар-
теміду, Прометея, Геракла тощо. На­
сильницьке й тотальне запроваджен­
ня християнства, агресивна боротьба
447
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
з дохристиянськими віруваннями
слов’ян, з язичництвом, спалення де­
рев’яних та потоплення кам’яних
«поганських* ідолів, яким поклоня­
лися наші предки, призвели до того,
що нинішні покоління майже втра­
тили зв’язок з багатющою скарбни­
цею слов’янської міфології. Утім, не
слід ототожнювати міфи з релігією.
Вони не можливі без неї, але й не є
спеціальним релігійним творінням.
На думку І. Зварича, міфологія
стоїть ближче до поезії, ніж релігія.
Міфологія генетично споріднена з
фольклором і літературою. Міфо­
творчість властива всім народам світу.
У міфах людина прагнула пояснити
для себе походження Всесвіту, ство­
рення людини, тварин. Усі народи
світу мають міфи про походження
Сонця, Місяця, Землі, неба, гір,
річок, морів, озер. Отже, міфотвор­
чість можна вважати одним з найдав­
ніших виявів колективної людської
свідомості, таких, як мистецтво, нау­
ка. Міфи народжуються, помирають,
змінюючись знову ж таки міфами.
«При широкому розумінні міфотвор­
чості ми можемо говорити, — заува­
жує І. Зварич, — що кожна епоха
людської цивілізації творить про себе
саму міф, зі своєю міфопоетичною
моделлю, картиною світу. Крім цьо­
го, кожна окрема людина творить
про себе міф, живе в міфологізованій
нею реальності*. Міф актуальний
448
для людини в усі часи, тому постійно
впливає на літературу.
Не можна вважати міф абсолют.
ною вигадкою, фантастичним вимис­
лом. Міф містить у собі обсяг людсь­
ких знань про світ. Б. Степанишин
зазначає: «Хоча легенди та міфи –
це не літописні хроніки, але вони й не
вислід суцільної фантастики: в ос­
нові їх лежать прадавні перекази, а
перекази народжуються з буваль­
щин, отих віддзеркалень людського
буття. Саме з цього єдиного джерела
й народився міф про квітучу країну
Оріану, нашу правітчизну, про Бога
всіх богів — Всебога — Дажбога, про
бога вогню Сварога і богиню води Да­
ну та інших».
Як стверджує С. Пінчук, міфо­
логія українців пронизує в с і пори
національного буття, пронизує всі
фази людського існування від наро­
дження до смерті. Вона відбиває не
тільки стан людської душі, але й усю
гаму її взаємин з природою. Н а думку
дослідника, укорінення міфів у псй’
хології і побуті нашої нації настільки
глибоке, що з ним не витримало бою
християнство, яке було зм уш ене ПО
ступитися, дати дорогу ДОХрИСТ11
янському досвідові, особливо в галУ3
обрядовості. Прикладом може послУ
жити водіння Кози з вертепом. Хрис
тиянська церква, бажаючи вкорі*11
тися навічно, учинила дуже
Не змігши стерти з пам’яті нар
свята, обряди, звичаї, вона узакони­
ла їх. Різдво, Вербна неділя, Зелені
свята, Івана Купала, Маковія, Спаса
іт. ін. — усі мають язичницьке похо­
дження. Проте в таких перетвореннях
немає нічого дивного, бо на новому
етапі розвитку людської цивілізації
старі форми культури наповнюються
новим змістом.
Крізь тисячоліття дійшли до нас об­
рази Оріани, Рода, Дажбога, Лади, Сва-
рога, Перуна, Світовида, Ярила, Веле­
са, Спаса, Берегині й десятків інших
богів. Вони були уособленням сил при­
роди (сонця, грому, блискавки, вітру
тощо) і охоронцями життя людей.
На відміну від грецької, в ук­
раїнській міфології родинного зв’яз­
ку між богами не було. Ми чітко не
знаємо, ким вони доводяться один од­
ному. Боги вважалися всесильними
та постійно були присутні в повсяк­
денному житті людини. Пригадаємо
хоч би «Плач Ярославни» із «Слова
про похід Ігоря», у якому князева
Дружина звертається до сил природи
3 проханням допомогти коханому.
В останнє десятиліття були переви­
дані ґрунтовні дослідження та з’яви­
лася ціла низка нових цікавих
Розвідок про міфологію, як-от:
1-М. Костомаров. Слов’янська міфо­
логія. — Київ, 1994.
■Митрополит Іларіон. Дохристи­
янське вірування українського на­
роду. — Київ, 1992.
3.1. Нечуй-Левицький. Світогляд
українського народу. — Київ,
1992.
4. В. Давидюк. Українська міфо­
логічна легенда. — Львів, 1992.