Після зруйнування Запорізької
та знищення всіх залишків авто ^
І Гетьманщини Росія запровадила^.
І українських землях загальну
478
Усна народна творчість
кову службу для чоловіків різних
верств населення, яка невдовзі пере
творилася на рекрутську повинність
(уведена наказом Петра 1 1699 року).
На Західній Україні було схоже яви
ще — вербування українців до
австро-угорської армії. За Петра І
служба була довічною, у 1793 році
термін скоротили до 25 років, у 1834
— до 20, пізніше — до 15, 12,
10 років. З 1874 року, коли була вве
дена загальна військова повинність,
служба тривала 7 років. Тому не див
но, що, крім солдатських та рек
рутських пісень, в усній народній
творчості з’явилися ще й рекрутські
голосіння, якими супроводжувався
відхід хлопця до війська. Вони май
же не відрізнялися від поховальних
голосінь, бо довічна або довготривала
служба у війську фактично означала
кінець його життя в родині, рідному
краї та знаменувала перехід зі «сво
го» світу в «чуж ий», де діють без
душні закони, панує чужа мова,
невідоме майбутнє.
Специфіка рекрутських пісень по
лягає в зображенні подій, породже
них явищем рекрутчини.
«Солдатчина й рекрутчина, як
форми чужої військової організації,
накинені ураз із панщиною най
манськими державами, Австрією і
Росією, для їх державних, чужих ук
раїнському народові інтересів,
стрінулися із загальною нехіттю ук
раїнської людності, тої самої, що цілі
століття вела власними силами ге
ройську боротьбу в обороні рідного
краю. Примусова військова служба
впала дійсно страшним тягарем на
українське селянство…» (Ф. Колесса).
Багаті люди мали змогу «відкупи
ти» своїх синів від службвґ, тому же
реб найчастіше падав на незамож
них: до війська мусив іти вдовиний
син чи сирота.
Кують вони і гартують,
Кайдани готують,
Чи на вора, чи на злодія,
Чи на розбойника.
Не на вора, не на злодія,
Не на розбойника,
То ж на того сиротину,
Вдовину дитину.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Суспільно-побутові пісні
Наступна: Кріпацькі пісні.