Бурлацькі пісні. У період Руїни й
пізніше, особливо після скасування
кріпацтва 1861 року, з’явилася ще
одна суспільна верства — бурлаки.
Ними ставали люди, що не мали
власної хати чи притулку, поневіря
лися по чужих землях, шукаючи за
собів для прожиття, а також колишні
козаки, що після знищення Січі, не
маючи дому, рятувалися від розпра
ви з боку російської влади. Бурлака
ми ставали так само утікачі-кріпаки,
а також ті, що втікали від рекрутчи
ни. У Росії бурлаками називали
робітників, що тягали річкові судна.
В Україні слово «бурлака» має інше,
більш узагальнене значення — бе3.
домна самотня людина, як правило
не одружена або яка з певних причин
покинула сім’ю.
Найбільшу групу бурлацьких пі
сень становлять пісні про життя вті
качів від кріпаччини. Основні їх мо
тиви — тяжка праця, поневіряння на
чужині, мізерність тимчасових заро
бітків, злидні, нарікання на злу долю.
Та забіліли сніги, забіліли
сніги…
Щ е й дібровонька (2)
Та заболіло тіло, бурлацьке біле,
Ще й головонька (2)
Ніхто не заплаче по білому тілу
По бурлацькому (2)
Ні отець, ні мати, ні брат,
ні сестриця»
Ні жона його (2).
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Кріпацькі пісні.
Наступна: Дитячий фольклор. Колискові