Повість «Конотопська відьма* –
бурлескно-реалістичний твір, сатира
на дійсність останнього періоду Геть
манщини. У ньому зображено мора
льно розбещену старшину, пасив
ність і затурканість селянства, слух
няність сотенного козацтва, яке
відробляє сотнику — неначе кріпаки
панові. Представниками звироднілої
старшини в повісті є конотопський
сотник Микита Уласович Забрьоха
та його писар Прокіп Пістряк. Отри
мавши «предписаніє» іти на Чернігів
з усією сотнею, сотник за лукавою по
радою писаря лишається в селі, щоб
топити відьом у ставку. Задля здій
снення своїх планів обидва зверта
ються до справжньої відьми — Явдо-
хи Зубихи. Забрьоха, щоб здобути
Олену Хорунжівну ладен спалити
рідне місто. Та Явдоха помстиласяза
свій сором. У результаті — минулося
панство і Забрьохи, і Пістряка.
Незрівнянний майстер оповіді.
Квітка-Основ’яненко збагатив по
вість незвичайними гумористичними
ситуаціями: епізод з переламаною
хворостиною, політ Микити У ласо
вича над Конотопом, мова писаря
безглузда і неоковирна, портрет С°
лохи, прийом анафори — «Смутний
невеселий» — так розпочинаєте
кожен розділ повісті. Повість завер
шується 14-тим розділом «Закін4
нієм*, сповненим моралізаторськ
536
повчання про недопустимість вико
ристання нечистої сили для здобуття
своїх прагнень.
Твори Г. Квітки-Основ’яненка й
сьогодні викликають цікавість не лише
своєю колоритністю, добрим гумо
ром, етнографізмом, а й гуманізмом.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: «Маруся»
Наступна: Література українського романтизму