Однією з найхарактеніших озіщ
творчості Тараса Шевченка є зВе
нення до історії України, її славно^
минулого. У вірші «До Основ’янен
ка» Кобзар сумує за козацькою воль
ницею, згадує колишню славу рідНоі
землі. Свою тугу автор передає через
систему персоніфікацій: очерети за
питують у Дніпра, а могили – у
вітру, тирса — у степу, а чайки – у
синього моря одне й те саме: де ви,
преславні козаки? Запитують і вод
ночас кличуть їх повернутися. Зви
чайно, повернення можливе, але
тільки як повернення ідеї.
Поет намагається пробудити в на
щадків гідність, колишню звитягу,
запорізьке лицарство, честь. На дум
ку Т. Шевченка, нація, яка м ає такі
пісенні скарби, не може загинути:
Наша дума, наша пісня,
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Рання творчість. Шевченкові балади
Наступна: «Іван Підкова»