♦Гайдамаки* — романтична поема,
національна епопея про Коліївщину
— гайдамацьке повстання 1768 року
проти шляхетського гноблення.
Композиційно твір вибудований
так, щоб читач зрозумів, що повстан­
ня було гнівною відповіддю українсь­
кого селянства на нелюдські дії
польських конфедератів, які «руйну­
вали, мордували* (розділи «Галай-
да», «Конфедерати*, «Титар»).
Розділ «Інтродукція* є експозицією
поеми, у якій зав’язуються події.
«Ґонта в Умані* — кульмінаційний
розділ, коли автор, підкоряючись за­
конам романтизму, відходить від
історичної правди й наділяє Ґонту
надзвичайною вірністю присязі, че­
рез що той і вбиває дітей. Поема має
«Епілог* та «Передмову*, у якій
Шевченко вказує на реалістичне,
історичне коріння твору. Ґонта й
Залізняк для поета, як і для народу,
перейняли справу Остряниці й
Хмельницького.
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА__________ ___
У поемі розвиваються дві сюжетні
лінії — лінія Яреми та народного
повстання. Перша сюжетна лінія-
Ярема — наймич-попихач у шинкаря
Лейби; побачення Яреми з Оксаною-
рішення йти в гайдамаки; участь у
боях у Черкасах; звістка, що титаря
вбито, а Оксану викрадено; люта
помста шляхті за особисте горе й за
знущання над людьми («…а Ярема не
ріже — лютує! З ножем в руках на по­
жарах І днює й ночує…»); порятунок
Оксани; ї ї перебування в монастирі;
одруження Яреми та Оксани; знову в
битвах; «А в нашого Галайди хата на
помості…».
Друга сюжетна лінія — лінія на­
родного повстання: «На ґвалт Ук­
раїни орли налетіли»; повстанці зби­
раються під Чигирином; освячення
ножів; початок повстання; гайдама­
ки в Лисянці; кривава розправа в
Умані як кульмінаційна точка на­
родної боротьби за своє звільнення;
спад повстання.
Головним героєм поеми є повста­
лий народ, який, як і Ярема Галайда,
відчув свободу, перспективу роз­
прямлення вільних крил:
Не знав, сіромаха, що виросли крила,
Що неба достане, коли полетить.••
Шевченко прагне відновити істо­
ричну справедливість, розповівши
правду про причини Коліївщини.
Відтворення кривавих подій підп°’
рядковане гуманній, людяній іДеЬ
554
«СерЦе болить, а р о зказувать треба:
н е х а й бачать сини і вн у к и , щ о батьки
їх помилялись, нехай братаю ться зно­
ву з своїми ворогами. Н ехай ж итом-
п ід е н и ц е ю , я к золотом , п о кр и та, не
розмежованою останеться навіки од
моря і до моря — слов’ян ська зем ля».
Тарас Ш евченко став в україн ській
літературі новатором у багатьох ж ан ­
рах. Ця ознака хар актер н а я к для
раннього, так і д л я п ізн іх періодів
творчості. Раннього Ш евченка нази­
вають романтиком. Ц е логічно. Ко­
ріння його ром антизм у — у ф ольк­
лорному багатстві баладного ж анру
(«Причинна», «Т ополя», «У топле­
на»), у загостреному інтересі до іс­
торії України, особливо до героїчної
історії. Романтизм д л я Ш евченка —
не лише літер ату р н и й н ап р ям , це
спосіб світобачення (Є. М аланю к),
«повна настроєність душ і».