Новий довідник: Українська мова. Українська література

«І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє»

Жанр послання представлений в
українській літературі творами Ме-
летія Смотрицького («Тренос»), Іва­
на Вишенського («Послання до єпис­
копів*). Послання — твір, написа­
ний як звернення до певної особи чи
багатьох осіб.
Однією з основних рис цього жанру
є гострота, актуальність порушених у
творі проблем, публіцистичність. Як­
що виходити з назви, Шевченкове
послання має всеукраїнську адресу,
передусім автор апелює до українсь­
кої інтелігенції.
Під час перебування в Україні Шев­
ченка, уже як відомого поета і худож­
ника, часто запрошували погостювати
в маєтках заможні поміщики. Серед
українського панства тих часів немало
було освічених патріотичних людей,
як-от: родина Тарновських (володіли
маєтком у Качанівці), «старий панич»
Віктор Забіла — український поет,
Євген Гребінка, і, звичайно ж, Панте­
леймон Куліш. «В особі Куліша Шев­
ченко вперше зустрів українця
цілком новітнього типу, про який
мріяв і якого шукав — справжнього
українського патріота, що мав перед
собою виразний ідеал розбудовуван­
ня української культури і ширення
української національної свідомості*
(П. Зайцев). Це і Михайло Максимо­
вич — заслужений дослідник народ,І0Ї
творчості, і Олександр Афанасьєв
Чужбинський, і Яків де Бальмен і
Микола Костомаров, і Опанас Марк0.
вич, і Микола Гулак, і Яків Кухарен-
ко, і Андрій Козачковський…
Та частіше зустрічалися такі, які на
словах були щирими патріотами та на­
родолюбцями, а насправді ж вони
жорстокі кріпосники. Шевченко одна­
ково ненавидів як кріпосницьку сут­
ність тогочасного панства, так і його
зрадницьку щодо своєї нації поведінку:
І знову шкуру дерете
З братів незрячих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову…
Пристрасно та гнівно звучать слова
Шевченка, коли він засуджує своїх
сучасників:
• за пасивність і байдужість:
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
• за незнання рідної мови:
І всі мови
Слов’янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дастьбі.
• за надмірну романтизацію козаць*
кої слави:
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу.
560
Нова література
Шевченко саме в цей період переос­
мислює своє ставлення до історії, м и­
нулого У країни, позбавляю чись
романтичного пафосу. Реалістично
сприймаючи українську історію, він
закликає наївних патріотів не ош у­
кувати себе, а бачити історію такою ,
якою вона була насправді.
Із сарказмом поет зауваж ує, що ко­
зацькі нащадки негідні вихваляти
подвиги предків:
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярм і,
Ще лучче, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть
ремінь,
А з їх, бувало, лій топили.
Шевченко поскидав з п ’єдесталів
колишніх лжезаступників народних,
розвінчав «тяж кі діла» тих, хто кро­
в’ю вмивав українську землю та засі­
вав її «окраденими вольними трупами»:
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани
Ясновельможнії гетьмани.
Т. Шевченко — палкий і послідов­
ний патріот свого народу, своєї кра­
їни, — бо ж для нього
Нема на світі У країни,
Немає другого Д ніпра…
«Послання» Ш евченка для сучас­
ної України надзвичайно актуальне.
Поет ніби змоделював образ націо­
нальної еліти, показав, якою вона по­
винна бути, визначив її політичні та
Ш в і
морально-етичні парам етри. Д освід
новітньої історії доводить, щ о н ай ­
більшого соціально-економічного та
духовно-культурного прогресу д о ся­
гають переваж но країн и , я к і у своєм у
розвитку спирались на н ац іон альн і
традиції. При цьом у вони зав ж д и
вміли «чужому научатись».
П осланням «І м ертвим , і ж и в и м …»
Ш евченко зап оч аткував в у к р а їн ­
ській літературі традицію «вим огли ­
вої» любові. Саме так треба розум іти
критичний, ви к р и вал ьн и й п аф ос,
яким сповнений безсм ертний твір:
«Велика любов прозірлива і ви м огли ­
ва. Вона мож е породж увати і гн ів, і
сором. Ш евченко — творець в у к ­
раїн ській л ітер ату р і, в д у х о вн о м у
ж итті У країни того м огутнього і не­
щадного духу національної сам о кр и ­
тики, того «національного сорому»
(вислів К. М аркса), я к и й завж д и є
потребою і передумовою вели кого
національного руху, всякого н ац іо ­
нального відродж ення. П одібні м оти ­
ви знайомі багатьом літературам світу,
а особливо літературам народів, щ о
переж ивали нац іон альн е п р и гн о б ­
лення, катастроф у чи занепад і я к і
піднімалися на велику справу н ац іо­
нального відродження» (І. Д зю ба).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.