У поезії створено уявою поета
ідилічну картину майбутнього, коли
народ буде господарем своєї долі на
своїй землі:
На вольній бачиться, — бо й сам
Уже не панський, а на волі;
І на своїм веселім полі
Удвох собі пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть…