На противагу раннім творам, у яких
поет часто докоряв своїй долі, піз-
ній Шевченко усвідомлено п рийм ає
шлях, накреслений найвищою си*
566
Нова література
^ і вважає його правильним та
ДОК’»
достойним:
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йш ли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Як перед алтарем — престолом
Всевишнього — звучать ці слова
своєрідним звітом лю дини за пройде­
ний шлях, пройняті пророчо-твор­
чим самопрозрінням.