Роки після заслання (1858-1861),
прожиті в П етербурзі, сповненні
очікування омріяної волі для селян­
ства. Закінчення похм урої м и ко­
лаївської епохи й прихід до влади
Олександра II, як и й тоді був при­
хильником ради кальни х реформ,
сприяли пож вавленню суспільного
життя, посиленню боротьби прогре­
сивних сил за скасування кріпацтва.
Останні дні ж иття Т.Ш евченка були
пройняті тривожно-болісним споді­
ванням найзаповітніш ої мрії: «В не­
ділю 19 лютого (3 березня 1861 року
за новим стилем) хворого провідав
інж. Ф. Черненко. Це був день ш ос­
тих роковин воцаріння О лександ­
ра II. У цей день усі чекали опублі­
кування царського м аніф есте про
звільнення селян від кріпацтва. Коли
Черненко ввійшов до хати, поет сто­
яв під вікном, сперш ись руками об
стіл. В очах його і в усій болісній пос­
таті видно було схвильованість від
дож и данн я. Зам ість п р и в іт ан н я
Ш евченко запитав гостя:
— Щ о?.. Є!.. Є воля? Є м аніф ест? —
і, глянувш и в вічі Ч ерн ен кові, зр о ­
зумів, що маніф есте нема. Глибоко
зітхнувш и, сказав: — Т ак н ем а?.. Н е­
м а?.. Коли ж воно буде?! — кин увш и
гостру ф разу, закрив ли ц е р укам и і,
впавш и на ліж ко, заридав. Ч ерненко
потіш ав друга, зап ев н яю ч и , щ о
маніфест уж е п ідп исан и й, а л и ш е
опублікування його від к л ад ен е на
піст — на 5 березн я, «щоб народ
зустрів волю не по ш и н ках , а по ц е р к ­
вах» (П. Зайцев). Не судилося Ш ев­
ченкові бути свідком ц ієї події. А н ­
тикріпосницький мотив завж ди був
центральним у творах колиш нього
кріп ака Ш евченка. У вірш і «Я не
нездужаю …» (1858) поет передає стан
напруженого, болісного, тривож ного
очікування:
І серце ж де чогось. Б оли ть,
Болить і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Та в пасивній бездіяльності бачиться
небезпека:
Л ихої тяж ко ї години,
Мабуть, ти ж деш …
Від самодержавства марне сподіва­
тися волі:
Добра не ж ди,
Не жди сподіваної волі —
Вона заснула: цар М икола
Її приспав.
567
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Шевченко розуміє облудність цар­
ських обіцянок і тому знову проголо­
шує ідею національно-визвольного
повстання:
… Треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру —
Та й заходиться вже будить.