Ф абула байки досить проста: мав
О хрім гарну світу, та не вм ів берегти
(«Таскав, коли й не слід таскать»).
Починає він лагодити потерту одеж и­
ну, але не маю чи до цього хи сту,
понівечив свиту так, що лю ди на ву­
лиці з нього глузую ть:
Так от біда: куди він не
поткнеться —
У сяк од реготу береться за ж и віт.
Слушно зауваж ує Б. Д еркач, щ о в
недотепному Охрімові автор малю є
«типового дрібного п о м іщ и к а, н е­
здатного до раціонального господа­
рю вання», будь-яку неощ адливу та
573
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
марнотратну людину. Навіть більше,
це той «догадливий парубіка», близь­
кий до «героїв* народних анекдотів
про дурнів, який покалічив мальов­
ничий народний одяг («Іззаду вусики
з червоного сукна, На комірі мере­
жечка…*), знехтував національною
традицією. Після того мусив одягати
щось куце, «Неначе той німецький
каптанець*, і мерзнути.