«Чорна рада» (1846) — перш ий у к
раїномовний істори чн и й ром ан. У
цій «хроніці 1663 року» К уліш від
творив відомі історичні події — Чор-
НУ раду, яка відбулася в Н іж и н і в
1663 році. Він з глибоким знанням
Доби й законів історичної ром аністи
ки зобразив у творі події Р уїн и , коли
на Правобережжі гетьм анував П. Те
теря, а на Л іво б ер еж ж і н аказн и м
гетьманом був Я. Сомко. З ним зм а
галися за булаву п олковни к І. Золо-
ТаРенко і зап о р ізьк и й кош овий
І. Брю ховецький, як и й спритно її й
захопив на Чорній раді під Н іж ином
у червні 1663 року й скарав супер
ників на смерть. Основним історич
ним джерелом для К уліш а став Л іто
пис Самовидця, літературним зр аз
ком — романтичні історичні романи
Вальтера Скотта.
Описуючи час кривавого розбрату,
автор «Чорної ради» раз по раз згадує
недавнє, а то й давнє м инуле У країн и
та її славетних лицарів — П етра Ко-
наш евича-С агайдачного і С ам ій ла
К іш ку, Тараса Т рясила і П авлю ка,
Остряницю і Н аливайка, Н ечая і Мо
розенка. К уліш акцентує свою увагу
на суперечносях м іж простими к о за
ками і старш иною , м іж м іщ анам и і
ш ляхтичами; м іж городовими коза
ками і запорож цям и. В изначальним
сюжетним «полігоном» для характе
рологічного увиразнення героїв є до
рога, у яку вируш ає свящ еник Ш рам
із своїм сином П ет ром , прям ую чи з
П равобереж ної У країни на Л івобе
реж ну до гетьм ана Я . Сомка. Н а цій
дорозі стрічаю ться їм лю ди різн і за
своїм соц іальни м п оходж ен н ям і
політичними поглядами.
Автор зумів вибудувати майстерну
ром античну ком позицію з п ри год
ницькими перипетіями (викрадення
Л есі, лицарський двобій, зап о р ізькі
суд і кара), кульм інаційною сценою
самої ради з її багатоголоссям . У ній
підступність демагога Івана Брю хо-
583
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
вецького бере гору. У розв’язці Шрам
рятує рідну Паволоч від Тетері ціною
власної голови. Та все ж фінал рома
ну звучить оптимістично: хоч істо
рична завірюха зламала старе дерево,
та будуть рости і цвісти нащадки Пет
ра й Лесі. Найбільшу вартість роману
Б. Лепкий побачив у тому «смутку-
тузі за якимись кращими часами, в
тій охоті вискочити з ярма, в тім по
риві до героїчних учинків, котрі бу
дяться в серці українського читача
під впливом «Чорної ради…*, а
скрізь розбурхані пориви присланої
душі голосить до нас, мов арханге
льська труба, сильне Шрамове слово:
«Блюдітеся, да не порабощені будете!»
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: “Чолом доземний моїй же таки знаній”
Наступна: Степан Руданський 1834-1873 рр