«Гей, бики!». У вірш і поет з а к л и
кає розорю вати поле, засм ічене б а
диллям і будяками:
Та гей, бики! Зоремо поле,
Посієм яреє зерно,
А спаде дощ ик незабаром —
В землі пробудиться воно.
П робудиться і на світ гл ян е,
І, я к дівочії в ін к и ,
Зазеленію ть наш і ниви, —
Чого ж ви стали? Гей, бики!
Алегоричний образ п оля, я к е треба
розорати, засіяти зерном і сп од івати
ся з нього доброго врож аю , є тр ад и
ційним в україн ській літературі.
585
УКРАЇНСЬКА Л/ТЕРА ТУРА
Утілюючи свої волелюбні прагнен
ня, Т. Шевченко у вірші «Не нарікаю
я на Бога» писав:
Орися ж ти. моя ниво.
Долом та горою!
Та засійся, чорна ниво,
Волею ясною!
Орися ж ти, розвернися,
Полем розстелися!
Та посійся добрим житом,
Долею полийся!
До сіячів народної ниви звертався
М. Некрасов, закликаючи сіяти «ро
зумне, добре, вічне». Подібними але
горичними образами користувався
І. Франко.
С. Руданський підкреслює, що для
розорювання рідного поля вже вику
вані «чересло, леміш нові*. Бадьо
рий, сповнений оптимізму вислів Ру-
данського «Пора настала.’* спонукає
до творчого життя.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: «Мазепа, гетьман український »
Наступна: «Повій, вітре, на Вкраїну»