«Повій, вітре, на Вкраїну». Мотив
вірша навіяний народними піснями,
які записував поет. З далекої пів
нічної столиці думки автора линуть
на Україну, до коханої дівчини, що |
«кохати присягалась»:
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі…
Повій, вітре, з полуночі!..
Малює Руданський дорогі й рідні
йому краєвиди України:
Між ярами там долина,
Там біленькая хатина.
ВфШ СПОВНЄНИИ ТеПЛОТОЮ їй
о ’ л в ИДїо,
ванням, проинятии щирим почут
юнака, серце якого не знаходц^
розради: Ть
Вітер віє, вітер віє,
Серце тужить, серце мліє.
Вітер віє, не вертає,
Серце з жалю розпукає.
Найбільшого визнання С. Рудансь
кому принесли його віршовані гум0-
реСКИ-СПІВОМОВКИ. «Близькість До
народного духу, національна коло
ритність «співомовок» роблять «жар
тівливі писання Руданського безкон-
куренційними в українській літе
ратурі» (В. Погребенник). Готуючи
до друку, як він називав «приказки»,
автор поділив їх на рубрики: «На чу
жих», «На своїх», «На самих себе»,
виокремивши підрозділи: «На моска
лів», «На ляхів-панів», «На жидів»,
«На циганів» тощо. За конкретними,
нерідко побутовими фактами, про
ступають міжлюдські, міжетнічні,
станові стосунки, хиби національної
вдачі. Тут гонорні поляки, дури-
світи-цигани, хитрі чи боязкі євреї,
злодійкувато-зажерливі москалі,
зледащілі на панській службі й не
ощадні українці. Руданський під
креслює як позитивні, так і не
гативні риси. Наявні в нього істо
ричні та політичні гуморески. Спів
існують у його творах розумні и
дурні, пани й наймити, попи, ксьон
дзи, мужики й запорожці.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: «Гей, бики!»
Наступна: “Понизив”