Новий довідник: Українська мова. Українська література

«Кайдашева сім’я»

Як письменник-реаліст, І. Нечуи-
Левицький дотримувався думки про
первинність ролі середовища у Ф°Р’
муванні людського характеру. Спо-

нвічна повага до б атьків, ш анобли-
Н „вертання до них на « Ви », послух є
пИтомими рисами українського наро­
ду Чистота традицій, духовні цінності
сел я н ськ ої родини п исьм ен ни к ува-
аВ надзвичайно в аж л и в и м и для
с т а н о в л е н н яо собистості, а руйнуван-
вя цих ц ін н остей, п ерем огу м ате­
р іа л ь н о г о над м оральн и м , духовним
– найстрашнішим злом. «Кайдаше-
ва сім’я» є соціально-побут овою по-
вістю-хронікою, у я к ій послідовно,
хронікально подається ж и ття родини
О м ельк а Кайдаш а. Ч лени цієї родини
в постійних сварках та колотнечах ду­
ховно відчуж ую ться, переступаю ть
божі заповіді, м орально деградують.
Ідейно-тематичний зм іст. Сам ав­
тор так визначив т ем у повісті: «Сі­
мейний побут україн ського народу з
його великим потягом до особистої
незалежності та сам остій н ості в
сім’ї…», щ о ч асто п р и зво д и ть до
«крайнього інди відуалізм у, а часто й
до лайки, зм а ган ь і ко л о тн еч і» . І
справді, на п р и к л ад і однієї родини
висвітлено ж и ття всього українського
пореформеного селян ства. І. Нечуя-
Левицького, на відм ін у від поперед-
ників, не ц ік ав и ть святкове ж и ття
селян, етнографічна сторона селянсь­
кого побуту, він описує лиш е зви ­
чайні будні родини К айдаш ів. Читач
СТає свідком п о стій н и х суперечок,
короткочасних п рим ирень і нових,
г°стріших та зап ек л іш и х від попе­
редніх сварок, викликаних відстою­
ванням власних інтересів: від бороть­
би за мотовило, курку, яйця до роз­
поділу землі, відмежування хат. Пи­
сьменник навмисне згущує фарби,
гіперболізує проблеми, нагнітає ат­
мосферу; він підводить нас до головно­
го задуму повісті: індивідуалізм его­
їстичних натур є головною причиною
духовної роз’єднаності в родині. Не
оминає письменник і гострих соціаль­
них проблем, що постають перед селя­
нами, він змальовує страшні карби,
накладені панщиною на героїв — без­
земелля, забобонність селян, неспро­
можність волості розв’язати нагальні
проблеми, відсутність єдності в гро­
маді. Тривалий час українське літера­
турознавство причиною всіх супере­
чок у родині Кайдашів визначало
боротьбу за приватну власність. Праг­
нення до приватної власності висмі­
ювали та засуджували. Проте зараз
цю тезу переосмислено. І Омелько, і
М аруся Кайдаш і досягли певних
статків наполегливою важкою пра­
цею, так виховували й своїх дітей.
Звісно, у їхній родині подекуди вини­
кали непорозуміння, проте справжні
суперечки та сварки почалися після
одруження Карпа та Лавріна. Причи­
ною конфліктів можна вважати пси­
хологічну несумісність членів роди­
ни, «конфлікт батьків і дітей*.
О бразна систем а. В експозиції
повісті письменник знайомить чита-

ча з сім’єю Омелька Кайдаша із села
Омнгоря. Усі члени родини поста­
ють уже сформованими особистостя­
ми зі своїми позитивними рисами та
вадами.
Старіш Кайдаш — типовий пред­
ставник старшого покоління порефор-
меного села. «Він був добрий стель­
мах… заробляв добрі гроші, але ніяк
не міг удержати їх у руках. Гроші
втікали до шинкаря. Паншина по­
клала на Кайдашеві свій відбиток».
Чимало настраждавшись за панщиз-
няних часів, наробившись за свій вік
так. що «аж шкура болить». Кайдаш
намагається знайти забуття в чарці.
Дуже богомільна людина, він пос­
тить дванадцять п’ятниць на рік,
вірячи, шо це врятує його від наглої
смерті, та надвечір знову завертає в
шинок. Урешті-решт Омелькоспився
до галюцинацій та потонув.
Надзвичайно колоритно виписано
образ Марусі Еаидашихи. Стара Кай-
даптиха — добра господиня, гарна ку­
ховарка (її іноді запрошують кухова­
рити пани та попи), завжди чепурна
та охайна. Проте і на неї панщина
наклала свій відбиток. Замолоду во­
на довго служила в панів і «набрала­
ся од їх трохи панства», «до природ­
ної звичайності української селянки
пристало щось вже дуже солодке, аж
нудне*. Зовнішня пиха, облесливість
у розмові, оте недоречне «проше вас»
роблять її смішною. Оженивши СИНЯ
та взявши в хату добру робітницю
Кайдашиха з першого ж дня свої со-
лодкі медові слова замінила на полив
і скинула на невістку всю роботу
Дріб’язковість, непорядність стали
причиною колотнеч і бійок, У ЯКИХ
здебільшого страждає сама Кайда­
шиха. Родинні конфлікти частіша­
ють і загострюються. Вони не припи­
няються ані після зведення нової ха­
ти для Карпа, ані після одруження
Лавріна, ані після смерті старого
Кайдаша, ані після того, як Карно
«відірвав хату* та поставив між
подвір’ями тин. До сварок долуча­
ються не лише невістки й сини, а
навіть їхні діти.
Карпо — старший син Кайдаша —
мовчазний, гордовитий, він ніколи
навіть не сміявся гаразд. «Його на­
суплене, жовтувате лице не роз­
виднювалось навіть тоді, як губи
осміхались*. Після одруження та на­
родження сина Карпо ніби виріс у
власних очах, відчув себе справжнім
хазяїном. Він ніколи не був покір­
ним, змалку не змовчував батькові, а
під час сварки через мотовило впер­
ше підняв на старого Кайдаша руку-
Знаючи про жорстокість та чер­
ствість Карпа, громада обирає його за
десяцького, мовляв, «з нього буде
добрий посіпака».
М от ря якнайкращ е підійшла Д°
пари Карпові. С тарш а Д о в б и ш е в а
дочка «мала серце з перцем* та «бул®
606
услива, як мухи в Спасівку».
Цівава. моторна, добра робітниця,
о0зумна, вона ш видко постерегла
ве1 к оритися. Спочатку невістка лише
н ам агал ася чинити опір Кайдашисі,
яка помітувала нею, мов наймичкою,
та згодом сама вже провокувала су­
тички та сварки.
Антиподами Карпові та Мотрі в
повісті є Лаврін і М елашка. Лаврін —
тонка поетична натура, він у всьому
бачить прекрасне. Закохавш ись у
Мелашку, не вважає на те, що дівчи­
на бідного роду, а одружившись із
нею, намагається добрим словом, лас­
кавим поглядом розвіяти тугу коха­
ної. Проте з часом і Лаврінова душа
черствіє. Він стає грубішим з батьком
і в одній зі сварок кидає йому: «Ваша
частка — і моя частка; ви сьогодні
господар, а я завтра». Такі ж мета­
морфози відбуваються й з Мелаиі-
кою. Ніжна, ласкава, мрійлива, майже
Дитина, одразу після зам іж ж я вона
намагається уникати суперечок. Щоб
не чути постійних сварок і колотнеч,
молодиця навіть не хоче вертатися з
прощі додому. Та повернувшись до
Кайдашів, вона пристосувалася до
зовнішніх обставин і сама стала схо­
жою на Мотрю та Кайдашиху. Ме-
•іашка все охочіше вступає у сварки,
чається. Побут, буденність, дріб’яз­
ковість засмоктують, мов болото, змі­
нюють та калічать найкращі душі.
Композиційна структура повісті.
Євген Гуцало влучно назвав повість
«Кайдашева сім’я» «ареною людсь­
ких пристастей». Сюжет розгортаєть­
ся за принципом наростання,
нагнітання епізодів і сцен — принци­
пом, притаманним драматичним тво­
рам. Напруження зростає в повісті
поступово. Перші сварки Кайдаша з
Карпом відбуваються вже на початку
повісті, проте вони не вирізняються
ані гостротою, ані запальністю. Піс­
ля одруження Карпа характер сути­
чок змінюється. Причини їх, як пра­
вило, дріб’язкові: мотовило, яйця,
курка, кухоль, півень, кабан, груша,
та наслідки завжди жахливі — пору­
шення етичних норм, народної мора­
лі, бо син здіймає руку на батька,
Мотря вибиває Кайдашисі око, Карпо
женеться з дрючком за матір’ю, зага­
няє в ставок і ладен вдарити, та зупи­
няється, бо «не так ш кода… матері,
як чобіт». Діалоги, полілоги дійових
осіб виконують рушійну функцію у
творі, саме в діалогічному мовленні
найширше розкриваються характери
членів Кайдашевої родини. Автор ли­
ше подекуди в опосередкованій роз­
повідній манері подає нам характе­
ристику персонажів, іноді вказує на
зміни (в основному портретні), що
відбуваються з Кайдашенками.
Мова є надзвичайно важливою для
розкриття внутрішнього світу пер­
сонажів, їх характеристики. Карпо

вже з перших рядків постає перед
читачем іронічним, уїдливим та
глумливим (у цьому упевнюють йо­
го жартівливі, а подекуди й грубува­
ті приказки та порівняння, коли
він дає характеристики дівчатам
(із розмови братів про сватання).
У сценах любовних зустрічей Лав-
ріна та Мелашки молодший Кай-
дашів син справляє враження ніж­
ної, щирої, мрійливої людини.
Ліричність образу підкреслюють
пестлива народно-поетична лексика,
рядки з пісень.
Природа сміху повісті «Кайдашева
сім’я* надзвичайно багатогранна.
Сміх буває різного діапазону, від
доброзичливого, жартівливо-безтур­
ботного, гумористичного до сумного
й навіть печального сміху («сміху
крізь сльози»). Так, пригоди п’яно­
го Кайдаша, коли він не може знай­
ти дверей, повернувшись пізно
ввечері з шинку («Жінко! Де ти у
вражого сина діла двері?..») викли­
кають доброзичливий сміх, а його
нагла смерть — гіркий усміх крізь
сльози.
Дотепні прислів’я, приказки, по­
рівняння, колоритні вислови, бру­
тальна лайка, експресивно забарв­
лені діалоги не лише викрешують
сміх так, що «аж іскри сипляться», а
й засуджують порушення традицій і
споконвічних етичних норм україн­
ської родини.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.