Процес розвитку української літе­
ратури початку XX ст. відбувся на
тлі загострення соціально-політичної
ситуації. Перша російська революція
1905 року принесла українському
громадському рухові два докорінні
покращення:
‘ припинено політику заборон та
Утисків української мови;
‘ Українцям дозволено об’єднувати­
ся в організаціїї.
^кі обставини політико-громадсь­
ко життя спричинили появу нових
Дичних видань українською мо-
Якщо в листопаді 1905 року іс­
нувала лише одна українська газета,
то до першої половини 1906 року по­
чало виходити або оповіщено, що
мають виходити 35 українських пе­
ріодичних видань. Майже в кожному
місті з’являлися українські громади
або клуби. По селах поширювалися
«Просвіти» — культурні заклади, що
створювалися на зразок одноймен­
них організацій у Галичині.
Українські письменники не тільки
Наддніпрянської України, а й Гали­
чини та Буковини, відчувши нові віян­
ня, прагнули у своїх творах передати
пафос визвольної боротьби народу, від­
родження національної свідомості.
Складалося враження, що україн­
ська преса, а з нею й письменство, на­
решті стануть на певний ґрунт. Та
попри всі сподівання очікуваного
розквіту української літератури й
культури не відбулося.
У 1907 році, спираючись на кон­
сервативну більшість у Думі, уряд
проголошує надзвичайний стан. По­
чинається реакція, по всій імперії
вводяться військові трибунали, укра­
їнські періодичні видання практично
зникають, розпущено українські
клуби — провадиться антиукраїнсь­
ка політика.