Одним з найбільших наших мит
ців, «правдивим артистом»,
«абсолютним паном форми», пи
сьменником, яким наша літерату
ра має право пишатися перед ці
лим народом вважав Стефаника.
І. Франко
Народився Василь Семенович Стефаник 14 тра
вня 1872 року в селі Русові на Станіславщині
(тепер Івано-Франківська область) у заможній
селянській родині. Після закінчення школи на
вчався в Коломийській гімназії разом з Лесем
Мартовичем та Іваном Семанюком (Марком Че
ремшиною). Брав участь в організації вшануван
ня пам’яті Шевченка, входив до таємного гуртка
гімназистів. «За політику» був виключений з гім
назії, далі здобував середню освіту в Дрогобичі.
1892 року вступив до Краківського університету
на медичний факультет. Саме в цей період захо
пився літературою. З 1897 року його новели
з’являються друком. 1898 року в Чернівцях ви
дав першу збірку новел «Синя книжечка», після
якої, як відзначала Леся Українка, Стефаник
«став знаменитістю», наступного року у Львові
вийшла збірка «Камінний хрест», а 1901 — «До
рога». Відтоді почалася півторадесятилітня пе
рерва в його творчості. 1908 року, скористав
шись загальним виборчим правом, селяни обрали
Стефаника «мужицьким послом» до австрійсь
кого парламенту. У 1914-1915 рр. західноук
раїнські землі стали тереном кривавих боїв. їх
окуповували то австро-німецькі війська, то ро
сійська царська армія. Австрійці після повернен
ня звинуватили Стефаника в шпигунстві. Рятую
чись від розправи, письменник мав виїхати до
Відня. Там після п’ятнадцятилітньої пере 8
розпочався другий період його літературн –
творчості. У складі урядової організації з°’
хідноукраїнської Народної Республіки 1919 р0
ку приїздив до Києва у зв’язку з об’єднання*
ЗУНР й УНР. Помер Василь Стефаник 7 груДНя
1936 року.
«В українську літературу Стефа.
ник увійшов як письменник винят
кової оригінальності, зі своїм світо
відчуттям і світобаченням, вихованим
рідною землею…» (О. Гнідан). Творчу
манеру письменника характеризує
імпресіонізм, психологізм, сувора
простота. Стефаника визнають твор
цем та неперевершеним майстром
соціально-психологічної новели. Кож
на новела — це зовні стримана людсь
ка трагедія: картини смерті або че
кання її, образи бідності, безнадійної
самотності. Стефаника цікавлять не
зовнішні події та вчинки персонажів,
а їхні настрої та переживання під
впливом цих подій, зображення по
дій через призму «чуття і серця ге
роїв». Він писав діалектною мовою,
посилюючи цим враження авторсь-
кої безсторонності у викладі подій-
Творчість видатного новеліста при-
йнято поділяти на два період11.
Перший охоплює 1897-1901 рр- (за
цей час написано 39 новел, Щ° вВІ
йшли в чотири збірки). Дія в Стефа
никових творах відбувається на сел»
його герой — звичайний селяни*1.
Усе розгортається переважно в
672
рішньому часі, на очах у читача,
у драмі. Переважає новела-моно-
як У , ^ • і
л0г що відбиває динаміку почуттів,
міну емоційних станів героя. За дру-
цій період творчості (1916-1933 рр.)
написано 20 новел, що ввійшли до
збірки «Земля» (1926) та книжки
,Т вори» (1933). У центрі уваги пись
менника знову ж таки покутське се
ло, але тепер в умовах імперіалістич
ної війни та польсько-шляхетської
окупації. Тривалий час писав він про
події війни, про принесене нею на
родне горе та страждання.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Ольга Кобилянська 1863-1942 рр.
Наступна: «Новина»