Треба т ільки уявит и собі Ч
ст р аж д ен н е ж ит т я, кол
ко ж н и м р о ко м м у ки і болі збіль
Нова література
ш увалися, т а зіст авит и це з
низкою т ворчих досягнень, що
т а к о ж з к о ж н и м р о ко м усе
міцніш али, щ об зрозуміт и ж и т ­
тєву т рагедію Л е с і Українки та
Ті дивний т ворчий героїзм.
Б. Якубський
Народилася Леся Українка 25 лютого 1871 ро­
ку в Новограді-Волинському в сім’ї повітового
службовця-юриста (голови з ’їзду мирових посе­
редників) та відомої письменниці, громадської
діячки Олени Пчілки. Найбільший вплив на май­
бутню письменницю мав її дядько — Михайло
Драгоманов, якого Леся називала своїм учите­
лем. Перші два листи вона написала Драгомано-
ву, коли їй минуло тільки п’ять років. З 10 років
Леся Українка серйозно хворіє (її уразив тубер­
кульоз кісток), називаючи подальше своє житт-
тя тридцятилітньою війною з хворобою та бо­
лем. Через хворобу вона не може відвідувати
гімназію, а отже, її навчають приватні вчителі.
Вона самотужки здобула різнобічну освіту: вив­
чила майже всі європейські мови, також грецьку
й латину, слов’янські (російську, польську, бол­
гарську тощо). Д об ре знала світову історію, і в
Дев’ятнадцятилітньому віці написала для своїх
сестер підручник «Стародавня історія східних
народів». Писати поезії Леся Українка почала
Дуже рано, вірш «Надія» датовано 1880 роком.
Літературна діяльність молодої письменниці
пожвавлюється після переїзду родини Косачів
До Києва. Леся У кр аїн ка стає учасницею літера­
турного гуртка «Плеяда». 1893 року виходить
АРуком її перша зб ірка оригінальних поезій «На
“рилах пісень». Останні роки життя Леся У к­
раїнка провела в подорож ах на лікування до
Єгипту й на Кавказ, де вона й померла (у Сурамі)
| серпня 1913 року. Похована письменниця на
виковому кладовищі в Києві.
Як зазначає Петро Одарченко —
один з найвідоміших дослідників лі­
тературної спадщини Лесі Українки
— винятково велике значення твор­
чості письменниці полягає в тому, що
вона «збагатила українську поезію
новими темами й мотивами…, збага­
тила строфіку, ритміку й метрику
української поезії. На переломі
ХІХ-ХХ віків, використовуючи ман­
дрівні сюжети світової літератури,
Леся Українка стала в авангарді
творчих сил, що виводили українсь­
ку літературу на широку арену світо­
вої літератури ».
В українську літературу Леся Ук­
раїнка увійшла насамперед як поетка
мужності й боротьби. Умовно її ліри­
ку можна поділити на особисту, пей­
зажну та громадянську. Темами її
ранніх поезій стали любов до рідного
краю, проблема ролі митця в суспі­
льстві, краса природи тощо. Визнач­
ний впливна формування світогляд­
ної, громадянської та літературної
позиції Лесі Українки мав Михайло
Драгоманов. У Софії вона пройшла
справжній «університетський курс*
під його безпосереднім керівницт­
вом. На думку П. Одарченка, рік пе­
ребування в Драгоманова мав для
творчості Лесі Українки таке ж саме
значення, як для Шевченка «Три
літа*. Європеїзм молодої поетки,
захоплення новими ідеями, засу­
дження аполітичного українського
677
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
громадянства виникли, безперечно,
під його впливом.
У другій половині 90-х рр. Леся
Українка звертається до драматургії.
Перша її драма «Блакитна троянда»
поширила тематику тогочасної україн­
ської драми, що здебільшого змальо­
вувала життя селянства, залишаючи
поза увагою інші прошарки суспіль­
ства, зокрема інтелігенцію. Через цю
прозову драму письменниця прихо­
дить до своєї в подальшому улюбленої
форми — драматичної поеми. Її пер­
ша драматична поема «Одержима»
(1901) була написана в надзвичайних
обставинах — протягом однієї ночі
біля ліжка смертельно хворого на ту­
беркульоз Сергія Мержинського, за
два тижні перед його смертю. Беручи
теми з різних епох, з історії різних
народів, Леся Українка проводить
аналогії з тогочасним життям.
Окреме місце в літературному до­
робку письменниці посідає проза.
Перші оповідання з життя селян
(«Така її доля», «Святий вечір») змі­
стом і мовою тісно пов’язані з на­
родними піснями.
Леся Українка лишила по собі ве­
личезну жанрово й тематично роз­
маїту літературну спадщину. Попри
хворобу, тілесні страждання, повсяк­
часний двобій з болем та фізичними
муками вона завжди йшла вперед,
удосконалюючи свою творчість, сяга­
ючи нових і нових вершин.
Свою невпокореність долі, жагуче
бажання жити й працювати дев’ят­
надцятирічна Леся Українка висло­
вила в сильній енергійній поезії
«Contra spem spero» (від латинського
— усупереч надії сподіваюсь). Пош­
товхом до написання поезії стало за­
гострення хвороби авторки. Рух
емоцій ліричної героїні підіймається
від болючих запитань про теперішнє
й майбутнє, що оповиті болем і
стражданням, до утвердження бун­
тарських дій, незламності. Намагаю­
чись подолати недугу, відігнати дум­
ки, що «…ужалю, в голосінні проми­
нуть молодії літа?», Леся Україна
засвідчує непримиренність, неско­
римість долі. Увесь вірш побудова­
ний на антитезах, виразність яких
підсилюється завдяки метафоричній
образності: гарячі сльози — кора льо­
довая; вбогий сумний переліг — бар­
висті квітки тощо.
Героїня поезії визначає місце осо­
бистості, зокрема митця в суспільно­
му життя. Лейтмотив вірша стверд­
но звучить в останній строфі:
Так! Я буду крізь сльози
сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки содіватись,
Буду жити! — Геть думи сумнії
Особливе місце в громадянській
ліриці Лесі Українки н ал еж и ть
циклові «Невільничі пісні» (1 8 9 5 ‘
1896 p p .). З а своєю силою, потуЖ’
678
иістю цей цикл наближений до зраз­
ків політичної Шевченкової лірики,
додало привід І. Франку зазначити:
«ВІД часу Шевченківського «Похо­
вайте та вставайте» Україна не чула
такого сильного, гарячого та поетич­
ного слова, як із уст цієї слабосилої
хворої дівчини».
Справжньою перлиною цього цик­
л у є вірш «І все-таки до тебе думка
лине…». Мотивом поезії є вболіван­
ня за долю рідного краю. «У грудях
серце з туги, з жалю гине» від картин
знущання, лиха й кривд, що терпить
український люд. Проте авторка со­
ромиться сліз, «що ллються від без­
силля» . Вона прагне дій, замість мар­
них зітхань і ридань: «Доволі вже їм
литись,— що сльози там, де навіть
крові мало!»
Тему ролі митця та мистецтва в
суспільстві не полишає Леся Україн­
ка й у поезії «То Ье ог т і ї і;о Ье?..»
(«Бути чи не бути?). Звертаючись
До своєї музи-натхненниці, авторка
просить про «великую пораду»:
спрямувати її, допомогти зробити
вибір. Сумніви й вагання розвію­
ться, прохання-заклик до музи:
«Візьми мене з собою, линьмо ра­
зом!» засвідчують, що вибір зроблено,
аДже саме творчість є сенсом життя
Митця, творчість, покликана служи-
Ти Рідному краю, рідному народові.
«І ти колись боролась, мов Ізраїль,
країно моя». Тему вавилонського
полону Леся Українка неодноразово
порушувала в драматичних поемах
(«На руїнах», «Вавилонський по­
лон»), проводячи яскраву аналогію з
полоном України в Російській імпе­
рії. Звертаючись до біблійних мо­
тивів і образів, Леся Українка, як і
Шевченко, прагнула виявити свої по­
чуття, свої ідеї, безмежну любов до
поневоленої, пригніченої України,
висловити палкі заклики до бороть­
би. Ця поезія є немовби епілогом до
згаданих поем, вона розкриває їхній
символічний зміст:
Коли скінчиться той полон
великий,
Що нас зайняв в землі
обітованій?
І доки рідний край Єгиптом буде?
Коли загине новий Вавилон?
Поезія «І ти колись боролась, мов
Ізраїль, Україно моя* розкриває по­
гляди Лесі Українки на історію ук­
раїнського народу. Говорячи про пе­
ремогу Б. Хмельницького та єднання
братів, авторка має на увазі справжнє
«свято згоди*, коли всі верстви насе­
лення зустрічали Богдана під час
в’їзду в Київ на Різдво 1648 року як
«пресвітлого володаря України». По­
тому настав страшний час руїни:
«Знову тьма, і жах, і розбрат…»,
після якого Україна була поневолена
Москвою:
…І знов настав єгипетський
полон,
______________ Нова література
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
та не в чужій землі, а в нашій
власній.
Ця поезія, написана 1904 року,
друкувалася в Радянській Україні до
1974 року, а від 1975 року була забо­
ронена цензурою (навіть не увійшла
до академічного дванадцятитомного
видання творів Лесі Українки). При­
чиною вилучення цієї поезій, як і по­
езії «Ізраїль в Єгипті», була актуаль­
ність теми полону України Росією,
щоправда, вже не імперською, а ра­
дянською. Лише в останні роки ми
дістали змогу ознайомитися з цими
творами.