Новий довідник: Українська мова. Українська література

«Бояриня»

Драматична поема «Бояриня» три­
валий час була заборонена в Україні.
Написана в 1910 році, вона так і не
вийшла друком за життя Лесі Ук­
раїнки. Востаннє надрукована 1929
року з вступною статею Михайла
Драй-Хмари, ця поема не бачила
світу майже три чверті століття. Вона
не ввійшла ані в десятитомник творів
Лесі Українки, виданий в часи
«відлиги», ані в пізніше дванадцяти-
томне видання, не було про неї згад­
ки й у роботах дослідників творчості
Лесі Українки. Хоч у поемі «Бояри­
ня» змальовано історичні події в Ук­
раїні XVII ст., проте радянська цен­
зура вважала її вкрай небезпечною.
Історична основа. У добу Руїни,
коли давню козацьку славу руйнува­
ли зсередини чвари та міжусобиці
гетьманів, а саму Україну розривали
навпіл зазіхання Москви й Польщі,
серед найдіяльніших прибічників
відродження козацтва був полковник
і наступний гетьман Правобережної
України Петро Дорошенко. На почат­
ку гетьманування він провадив про*
польський курс, та після підписанн
поляками й росіянами Андрусівськ
го миру, що торкався в основному
долі України, але не враховував інт
682
Нова література
еси українців, Дорошенко звернув­
ся ПО допомогу до турків, а згодом,
переДавШИ УкРаїнУ під відносно сим­
волічну зверхність Туреччини, про­
голосив себе гетьманом усієї Ук­
раїни. Уже саме захоплення гетьма­
ном Дорошенком, змалювання його
як національного героя було неприй­
нятним для радянської цензури, крім
того, поема «Бояриня» хоч і зверта­
лася до подій XVII ст., проте викли­
кала асоціації з історією України
XX ст. Цими двома причинами мож­
на пояснити заборону на її друкування.
Леся Українка не змальовує в по­
емі конкретні історичні події. Доба
Руїни є лише історичним тлом, на
якому виписано долі окремих людей,
що потрапили під гніт складних
політичних умов і обставин. У «Боя­
рині» чітко окреслюються два моти­
ви: мотив національної пасивності-
зради та мотив ностальгії. Молода ук­
раїнка Оксана, покохавши, виходить
заміж за боярина Степана, батько
якого був козацьким старшиною, та,
присягнувши цареві, став московсь­
ким боярином. Оксана разом із Сте­
паном їде до Москви. Спочатку Окса­
на зовсім не боїться чужини: «Хіба ж
то вже така чужа країна? Та ж віра
там однакова…», проте й московсь­
кий побут, і звичаї виявилися цілком
ВіДмінними від українських. Оксана
сУмує за Україною, через силу м и ­
риться з тими умовами, у яких має
жити. Лише кохання до Степана,
страх йому зашкодити змушують її
виконувати дивні, незрозумілі для
неї прохання: вдягатися по-мос-
ковськи, весь час сидіти вдома, цілу­
ватися із запрошеними в дім поваж­
ними боярами. Степан — син козака
— стає вірним царським прислужни­
ком, боярином Стьопкою. Щоб дого­
дити цареві, іноді й тропака танцює,
виправдовуючи себе тим, що діє зара­
ди інтересів України. Степан боїться
навіть згадки про Дорошенка, заборо­
няє Оксані приймати посланця з Ук­
раїни, передавати грошей братчикам,
писати листи. Він намагається пере­
конати дружину в підступності Доро­
шенка, який звертається по допомогу
до татар. «Татари там… татари й
тут…» — дістає він у відповідь.
А що ж? Хіба я тут не як татарка
сиджу в неволі? Ти хіба не ходиш
під ноги слатися своєму пану,
мов ханові? Скрізь палі,
канчуки…
холопів продають…
Палка волелюбна Оксана не може
жити в умовах «московської змори»,
коли поневолено людську особис­
тість, зневажено гідність; в атмосфе­
рі несамовитого страху, доносів, на­
ціонального гніту.
Аналізуючи поему «Бояриня»,
М. Драй-Хмара порушує таке питан­
ня: «…чи не перенесла Леся Українка
ідей і настроїв, що живили її та її по-
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
коління, на постаті минулого Ук­
раїни?» — і дає ствердну відповідь,
розкриваючу алегоричність поеми та
її образів. В особі Степана він убачає
того українського інтелігента кінця
XIX – початку XX ст., що, втратив­
ши почуття національного, відірвав­
ся від мас, від народу, перейняв чужу
культуру, зрікшись своєї рідної. А в
особі Оксани —інший тип інтеліген­
та, який довго боровся за принцип
національного самовизначення, спе­
речався, протестував, але так і не
зміг вирватися на волю.
Згадка важкохворої Оксани про
знайдену застарілу батькову іржаву
шаблю, та аналогія з їхніми долями:
♦ …отак і ми з тобою… зрослись, мов
шабля з піхвою… навіки… — обоє
ржаві…» підводить до ідеї твору. У
поемі «Бояриня» Леся Українка
рішуче засудила будь-які компро­
міси з ворогом, проголосила гасло
збройної боротьби за обстоювання
національних інтересів.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.