Новий довідник: Українська мова. Українська література

Степан Васильченко (Степан Васильович Панасенко) 1879-1932 рр.

Талант м уж ност і й талант
співчуття, без яких не буває
справжнього письменника, ви-
695
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
щою мірою був притаманний цій
людині, виявляючись і в твор­
чості, і в життєвих вчинках.
Олесь Гончар
Народився Степан Васильченко 8 січня 1879
року в мальовничій Ічні на Чернігівщині в бідній
селянській родині.
У 1886 році вступив до Ічнянської п’ятирічної
школи, де за старанне навчання здобув право
залишитися на два роки при школі стипендіатом
для підготовки до екзаменів у вчительську
семінарію. У 1895 році вступив до Корости-
шівської вчительської семінарії, де навчався
протягом трьох років.
У 1904 році вступив до Глухівського вчи­
тельського інституту, проте за два з половиною
роки полишив навчання й став учителювати в
школі: спочатку на Полтавщині, а потім — на
Донбасі, де його безпідставно заарештовують і
тримають півтора року в Бахмутській тюрмі.
У 1908 році виходить на волю, повертається в
Ічню, цілком віддається літературі.
З 1910 року С. Васильченко працював жур­
налістом у Києві.
Коли почалася Перша світова війна, письмен­
ника мобілізували на фронт. Він перебував на
передових позиціях, командуючи саперною ротою.
У 1917 році був демобілізований через хворобу.
У 1921—1928 рр. працював учителем ук­
раїнської мови та літератури Київської школи
№61 їм. І. Франка, керував драматичним гурт­
ком, шкільною літературною студією. Водночас
займався літературною діяльністю.
11 серпня 1932 року смерть обірвала життя
С. Васильченка. Похований письменник у Києві
на Байковому цвинтарі.
Літературна спадщина С. Василь­
ченка досить багата й різноманітна.
Він виступав майже в усіх жанрах:
вірші, повісті, новели, казки, поезії в
1 1
і прозі. Працював також у галузі кри­
тики, писав публіцистичні статті, ре­
цензії. Є в нього переклади з російсь­
кої мови. Та найяскравіше талант пи­
сьменника виявився в жанрі новели.
Тематика творчості С. Васильчен­
ка різнопланова. Провідними темами
його творів є показ життя села, тра­
гедія народних талантів, життя шко­
ли, дітей.
У літературному доробку С. Васи­
льченка чимало творів, у яких ви­
світлено роль мистецтва в суспільно­
му житті, розповідається про трагіч­
ну долю талановитих людей з народу.
Такою є повість «Талант», уперше
надрукована в 1924 році. У най­
повнішій чорновій редакції твір мав
підзаголовок «Про дні, що минули».
Тема повісті була близькою для ав­
тора. Письменник зазначав: «Для
своєї творчості я брав свідомо сюжети
з близького мені ж иття…»
У повісті «Талант» ідеться про
трагічну долю обдарованих людей,
які в умовах самодержавного ладу
приречені на загибель. Самогубство
талановитої селянки співачки Тетя­
ни — це не лише втрата молодої
дівчини, а й загибель таланту. І винні
в цьому експлуататори. Така основна
ідея твору.
Цікавою є композиція твору. Автор
уже на початку подає розв’язку твору
— смерть головної героїні. Такий ху
дожній прийом він застосовує для то-
Нова література
го, щоб відповідно налаштувати чи-
тача, підготувати його до сприйман­
ня мінорної оповіді. Таке саме зав­
дання має епіграф до повісті, який
письменник узяв з газетної хроніки.
Твір складається з 15 розділів. Ко­
жен розділ, незважаючи на спільний
сюжет, нагадує маленьку новелу.
Після розв’язки йде експозиція по­
вісті, яка охоплює перші шість розді­
лів. Зав’язка твору — приїзд до
панського маєтку гостей з міста.
Кульмінація — сутичка Тетяни з по­
пом у церкві. Розв’язкою є смерть та­
лановитої співачки.
У повісті «Талант» дві сюжетні
лінії, які між собою переплітаються.
Перша — змалювання життя моло­
дих сільських учителів, оповідача й
Андрія Марковича. Друга, головна,
— показ трагедії талановитої дівчини
Тетяни, доведеної попом і панами до
самогубства.
Велику композиційну роль у творі
відіграє діалог. За його допомо­
гою розвивається дія, розкривають­
ся людські характери, індивіду­
алізується мова персонажів. Діалог у
С. Васильченка динамічний, екс­
пресивний.
С. Васильченко — майстер портре­
та. Він стисло зображує зовнішність
своїх персонажів, як правило, акцен­
тує увагу на тих штрихах, які
відіграють певну роль у розкритті ха­
рактерів дійових осіб.
Письменник широко використовує
в повісті пейзаж. Опис природи допо­
магає авторові підкреслити чи відті­
нити душевний стан своїх героїв.
Пейзажі повісті надзвичайно поетич­
ні, деякі мають алегоричний характер.
Твір починається й закінчується
картиною осені. Тільки значення цих
описів не однакове. У першому ви­
падку позолочене осіннє листя пе­
редає дещо сумний настрій, який від­
повідає переживанням учителя-опо-
відача. В епілозі ж образ осіннього
листя викликає в письменника не­
легкі роздуми, символізує важ ку
долю народних талантів.
У творчому доробку С. Васильчен­
ка є ряд гумористичних та сатирич­
них творів: «Роман», «Свекор», «В
темряві», «На перші гулі» та ін. Се­
ред них особливо виділяється опові­
дання «Мужицька арихметика».
Літературознавці справедливо нази­
вають його перлиною української
літератури, «найвищим здобутком
Васильченка-реаліста» (В. Олійник).
Уперше, у 1910 р., оповідання було
надруковане під назвою «Голодному
й опеньки — м’ясо», потім, у 1911 р.,
з’явилося в збірці «Ескізи» під на­
звою «Мужицька арихметика».
В основу цього твору покладено
гострий соціальний конфлікт між сі­
льською біднотою і паном. Сюжет не
складний. На прохання селян дати їм
почитати якусь книжку «про волю та
697
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
про землю* пан дає старий задачник
з арифметики. Так він хотів посмія­
тися з малописьменних селян. Проте
селяни самі відкрито глузують з мо-
нопольщика. Це він, пан, зазнає мора­
льної поразки в сутичці з бідняками.
Сюжет оповідання напружений,
дія розвивається швидко. Експози­
ція знайомить читача з головним пер­
сонажем, панком-лібералом Василем
Івановичем, і хурщиком Антоном.
Зав’язка твору: пан навмисне дає за­
дачник замість цікавої книжки, щоб
посміятися з селян. Розвиток дії —
своєрідний розгляд селянами задач із
підручника арифметики. Кульміна­
цією є запекла суперечка між паном і
селянами про те, як треба розуміти
задачник. Розв’язка — моральна по­
разка пана в конфлікті.
♦ Мужицька арихметика» має бага­
то спільного із жанром драматичного
твору. Діалоги й полілоги в оповідан­
ні експресивні, розгорнуті. Авторсь­
ких описів у творі дуже мало.
В оповіданні С. Васильченко майс­
терно використовує сатиру й іронію
(у змалюванні пана Василя Іванови­
ча) та добродушний гумор (селяни).
Головним джерелом комічного у тво­
рі є невідповідність між метою і засо­
бом її досягнення. Пан хотів поглу­
зувати з бідняків, та залишився
осміяним сам.
С. Васильченко використовує в
оповіданні доброзичливу усмішку,
малюючи образи селян, і злу іронію
та гнівний сарказм, створюючи образ
монопольщика.
Письменник показав, як під впли­
вом подій пробуджується село, ЯК
зростає свідомість народу. Селяни
мають повне право на землю — така
основна думка твору. Автор та його
герої вірять у те, що прийде нове
життя. Оповідання С. Васильченка
має оптимістичний характер.
Новела «Чайка» є одним з найкра­
щих творів письменника. В «Історії
української літератури» про цей твір
сказано так: ««Чайка» — це шедевр,
у якому майстерність художнього
синтезу досягає у Васильченка, мо­
же, найвищого рівня. Як у казках,
піснях і думах народних, образ ма­
тері переростає в глибинний і міст­
кий художній символ».
Новела «Чайка» спочатку мала
назву «Мати». Під новою назвою но­
вела була надрукована в 1930 році. У
новелі «Чайка» письменник розкри­
ває, як зазначають критики, важли­
вий соціально-історичний процес —
зростання свідомості селян, їхню
участь у революційних подіях під
впливом боротьби робітників У
містах. С. Васильченко розкриває
цей мотив у поєднанні з мотивом ролі
слова, поезії Тараса Шевченка.
Брати Коваленки «шукали долі» в
місті. Звідти вони привезли разом 3
І творами Т. Шевченка тверду
698
Нова література
в те, що «іде правда на землю». Харак­
терною особливістю новели є те, що
саме через портрет Кобзаря розкри­
вається любов матері до синів, ро­
зуміння нею справедливості їхньої
боротьби. Мати береже портрет, за­
хищає від злого дівера, прибирає в
рушник, розмовляє з ним довгими
осінніми вечорами. Поет ніби ожи­
ває, стає активним учасником подій,
образом новели.
Стара Ковалиха — центральний об­
раз твору. Це перша жінка-селянка
початку XX століття, яка розуміє сенс
і зміст того, що відбувалося довкола.
Вона розуміє справедливість справи
синів, прагне всіма силами допомогти
їм, полегшити їхні страждання.
Ці події подані в новелі через
сприймання головної героїні — ма­
тері, що чайкою тужить за синами.
Весь твір — це мов «один вибух чут­
тя», один спогад старої Ковалихи.
Новела починається й закінчується
сценою: одинока мати сидить у хо­
лодній хаті перед портретом Шевчен­
ка. Завдяки цьому в новелі, як
зазначають критики, чітко виступа­
ють провідні стильові особливості
творів С. Васильченка: задушевність,
ліризм, глибоке проникнення у внут­
рішній світ героїв. Про ці ознаки доб­
ре сказав Олесь Гончар: «Поезія опо­
відань Степана Васильченка в їхній
людяності. Стиснуті, емоційно нас­
нажені, вони відзначаються тепло­
тою, душевною інтонацією, тонким
психологізмом, внутрішньою делі­
катністю й совісністю».

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.