Так хочет ься ж ит и і ж ит и, до­
ки і сонце світитиме. Все ст а­
р е згасне, наст ане нове ж ит т я
колись…
А. Тесленко
Народився Архип Юхимович Тесленко 2 бе­
резня 1882 року в селі Харківцях Лохвицького
повіту на Полтавщині в бідній селянській родині.
У 1894 році після закінчення Харківецької
церковно-парафіяльної школи вступив до місце­
вої церковно-вчительської школи, готуючи себе
до вчительської роботи. Писати почав спершу
російською мовою, а потім українською.
З 1897 року почалося його трудове життя:
спочатку на поденщині в сільських багатіїв,
потім «писарчуком» у волосному управлінні в
Лохвиці.
У 1899 році розпочав службу в Лохвицькій
нотаріальній конторі.
З 1902 року бере участь в аматорському
драматичному гуртку, грає ролі в спектаклях
«Невольник» (М. Кропивницького), «На дні»
(М. Горького) та ін.
У 1903 році написана драма «Не стоїть
жить», а 1904 року з’являються перші оповідан­
ня Архипа Тесленка, які склали рукописну
збірку («Хуторяночка», «За пашпортом», «Ма­
руся», «Мати», «Дід Омелько»).
У 1905 році пішов пішки до Києва, маючи намір
здати до друку збірку своїх творів. Проте йому
699
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
відмовили, цього ж року А. Тесленка заарешто­
вано за пропагандистську роботу, але через не­
достатність доказів через 37 днів звільнено. Ря­
туючись від переслідувань, письменник тікас до
Києва й живе понад два роки нелегально.
У Києві А. Тесленко написав оповідання «Ра­
дощі», «Школяр», «У схимника», «Любов до
ближнього», «Наука». У газеті «Громадська
думка» від 15 лютого 1906 року надруковано
перші твори письменника — оповідання «Ра­
дощі», «Школяр», «Любов до ближнього»,
«У схимника», а в журналі «Нова громада» —
«За пашпортом», «Хуторяночка», «Мати».
На початку жовтня 1906 року Архипа Теслен­
ка разом з іншими членами Харківецького рево­
люційного гуртка заарештовано; до 26 грудня
1908 року він пробув на засланні. У 1909 знову
відбуває два тижні арешту.
28 червня 1911 року Архипа Тесленка не ста­
ло. Поховали його на цвинтарі в рідному селі.
Герої творів Архипа Тесленка —
прості люди, переважно бідні селяни,
наймити, іноді вчителі, проте це інте­
лектуальні особистості, що роздуму­
ють над життям, над смислом власно­
го буття, намагаються збагнути
причини свого горя. Часто персонажі
— це люди самотні, які не мають
однодумців.
В оповіданні «Школяр» А. Теслен­
ко глибоко розкрив трагічну долю се­
лянського хлопця, мрії якого про
освіту виявилися нездійсненними.
Окремі герої Тесленкових творів
потрапили у безвихідь, від якої один
крок до трагедії. Таким є Петро Гна-
тюк з оповідання «Поганяй до ями!»,
який гостро відчуває соціальну не- |
справедливість. Він стає непримирен­
ним до дійсності, заступається за своїх
друзів-наймитів і потрапляє до в’язни­
ці. Урешті-решт Петра таки виправда­
ли й відпустили на волю, але його
здоров’я підірвалося. На лікування не
було коштів. Почуття приреченості,
ненависті до панів, до нестерпного жит­
тя штовхають героя на самогубство.
Твором, у якому з найбільшою пов­
нотою показані життєві спостережен­
ня, погляди А. Тесленка, є повість
«Страчене життя». У ній письменник
зобразив правдиві картини дійсності
й типові людські характери того часу.
Конфлікт у повісті «Страчене
життя» відзначається гостротою і
має соціальний характер. Він поля­
гає в сутичці освіченої селянки, кот­
ра прагне працювати для народу, з
носіями хижацької моралі. Розв’я­
зується конфлікт трагічно — головна
героїня Оленка гине.
Сюжет повісті «Страчене життя»
побудований на реальних фактах. Ос­
новою його стала трагічна доля Зіна-
їди Яківни Страй, двоюрідної сестри
А. Тесленка. Переконавшись у не­
можливості відстояти правду, дівчи­
на покінчила життя самогубством,
кинувши на адресу лицемірних
лохвицьких «меценатів» гнівне об­
винувачення: «Залишаю тиранам
тиранствувати».
А. Тесленко в повісті «Страчене
життя» самогубством Оленки засу*
700
Нова література
див суспільство, у якому панують
гйобителі, честолюбці й лицеміри, а
чесні, правдиві люди гинуть.
Письменник зумів змалювати гли­
боко правдиві картини життя села,
розкрити його суперечності й створи­
ти типові характери тієї доби. Пред­
ставникам хижацького світу буржу­
азії, панства й духовенства письменник
протиставляє чесних, працьовитих,
високоморальних людей з народу.
Повість захоплює своєю мовою. Во­
на близька до народної: і синтаксич­
ними конструкціями, і інтонаціями,
і навіть окремими словами набли­
жається до розмовної мови селян. У
творі кожен герой розмовляє своєю
мовою, що характеризується будо­
вою фраз, фразеологією, лексикою.
Репліки дійових осіб виразні, місткі.
Чимало фразеологізмів, які роблять
мову яскравішою, підкреслюють пев­
ні риси характеру персонажа.
Образність мови зумовлена харак­
тером розповіді. У повісті немає вишу­
каних тропів, усі вони звичайні, як
правило, фольклорного походження.
Система тропів і мовностилістичні
засоби в повісті «Страчене життя»
підпорядковані реальному зображен­
ню людських характерів і обставин
Життя.
Архип Тесленко був яскравим
представником критичного реалізму
в Українській літературі початку
ст. Письменник, як зазначено в
академічній «Історії укранської
літератури», «розвиваючи прогре­
сивні традиції прози XIX ст., подав у
своїх творах нові типи, нові характе­
ри і конфлікти, що постали на селі в
роки революції і жорстокої реакції,
подав гранично ясно і точно. У цьому
самобутність його таланту».