Розум він мав вольтерівської
гостроти, викривач був незрівня­
нний, та все ж визначальним… в
його вдачі було саме це: ніж ­
ність, душевність, поетичність.
Олесь Гончар
Народився Іван Антонович Кочерга 6 жовтня
1881 року в містечку Носівці на Чернігівщині в
С|м’і залізничника. Навчався в Чернігівській
гімназії, яку закінчив 1899 року Далі вивчав пра-
Во на юридичному факультеті Київського уні-
Верситету. По закінченні, у 1903 році, повернув­
ся до Чернігова й вступив на службу. З 1904
року почав виступати з театральними рецен­
зіями на сторінках чернігівських видань.
У 1910 році з’являється перша його п’єса
(російською мовою) «Песня о бокале».
1914 року переїздить до Житомира, де пише
кілька п’єс. У Житомирі письменник зустрічає
революцію, проходить через буремні випробу­
вання громадянської війни.
У 20-х рр. починає писати українською мо­
вою: 1925 року з’явилася «Фея гіркого мигда­
лю», 1927 — завершує роботу над п’єсою «Ал­
мазне жорно».
У кінці 20-х рр. драматург створює кілька
п’єс, працює літературним редактором міської
газети «Робітник», згодом — «Радянської
Волині».
Перлиною літературної діяльності Кочерги
стала поема «Свіччине весілля» (1930), яка
вперше була поставлена в 1935 році.
У 1934 році переїздить до Києва, де
долучився до активної громадської роботи,
плідно працює. Пише п’єси, створює кіносце­
нарії та переклади. П’єса «Майстер часу» (1934),
яка спочатку була відхилена, одержала третю
премію на Всесоюзному конкурсі драматичних
творів.
У роки Великої Вітчизняної війни жив в Уфі,
де редагував газету «Література й мистецтво*,
працював в Інституті літератури Академії наук
України. У 1944 році драматург повернувся до
Києва. Створив цього ж року романтичну драму
«Ярослав Мудрий» (друга редакція 1946 року).
Помер Іван Кочерга 29 грудня 1952 року в
Києві.
П’єсу І. Кочерги «Ярослав Муд­
рий» (1944) називають вершиною йо­
го творчості.
За жанром ця п’єса — історична
драматична поема. У передмові до
757
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
твору драматург указав, що за основу
взяв життя й діяльність князя Ярос­
лава з 1030 по 1036 рр.
Тема твору — показ синівської
відданості Батьківщині, палкої лю­
бові до рідного краю князя Київської
Русі Ярослава Мудрого та простих
людей, які в жорстоких боях з напад­
никами відстоювали волю й неза­
лежність своєї землі.
І. Кочерга сам так окреслив ідею
п’єси : «В цілому ж ідею поеми можна
визначити як нелегке і часом болісне
шукання правди і мудрості життя ра­
зом з народом на користь вітчизни,
шукання, у якому Ярославу допома­
гають не тільки друзі, але й ті, хто, як
Микита, повстали проти нього зі
своєю особистою правдою, або ті, хто,
як Журейко, були скривджені кня­
зем, але врятували його в біді, бо всіх
їх єднала і примиряла любов до віт­
чизни, до Києва, причарувала при­
ваблива особистість Ярослава».
Провідними проблемами твору
є проблема миру як найвища людсь­
ка цінність, запорука процвітання
держави і народу та проблема синів­
ської любові до рідної землі, до кня­
зя, готовності захищати свій край від
ворогів.
У п’єсі «Ярослав Мудрий» немає
єдиної стрижневої сюжетної лінії,
усі лінії твору перетинаються в образі
князя, усі найважливіші події стосу­
ються саме його. Найголовніші з них:
стосунки Ярослава і Гаральда, Ярос­
лава і Інгігерди…
Експозицією є перша дія п’єси,
зав’язкою — друга дія, розвитком дії
— друга і третя дії, четверта дія є
кульмінацією п’єси, а розв’язка міс­
титься в п’ятій дії. Усі сюжетні лінії
підпорядковані головному конфлік­
тові — боротьбі князя Ярослава з
різними життєвими перешкодами та
утвердженню могутності й культур­
ного розвитку Київської Русі.
Композиція твору має свої особли­
вості. Твір складається з п’яти дій,
кожна має свою назву. П’ята дія
поділяється ще на дві частини (І і II
відміни), які мають свою символіку:
гуслі (символ прагнення Ярослава до
поширення культури на Русі) та меч
(символ захисту від ворогів і утвер­
дження князівської влади). Золоті
ворота — це символ зодчества, мир­
ного будівництва, про яке мріяв
князь Ярослав Мудрий. Усі події у
творі показані в хронологічній послі­
довності. Поему написано білим
віршем. Велике значення для ро­
зуміння її змісту мають авторські ре­
марки, а також передмова автора на
початку твору.
Дійові особи п’єси поділяються на
дві групи: історичні (Ярослав, Інгі-
герда, Єлизавета, Анна, Володимир.
Сильвестр) та вигадані автором
(Микита, Журейко, Милуша, варя­
ги). Герої п’єси «Ярослав Мудрий» —
Нова література
це патріоти своєї держави, свого на­
роду, мужні, красиві душею люди.
Драматичну поему «Свіччине ве­
сілля» Іван Кочерга написав у 1930
році. Це високопоетичний твір про
визвольну боротьбу київських реміс­
ників на початку XVI ст. проти сва­
волі литовських володарів.
У п’єсі розповідається про жорсто­
кість зарозумілого київського воєво­
ди, який заборонив міським жителям
користуватися світлом. Така заборо­
на тривала протягом 10 років. Ре­
місники не могли з цим миритися й
протестували. Саме такі факти по­
клав в основу свого твору І. Кочерга.
Майстерно пов’язав драматург істо­
ричні факти з відомим на Київщині
ремісницьким звичаєм «женити свіч­
ку»: щороку першого вересня реміс­
ники в домовлений час закінчували
роботу, збиралися окремими цехами,
запалювали «свічку яру», обвиту
строкатими стрічками, і веселилися.
У творі дві основні сюжетні лінії.
Перша — показ стосунків між київсь­
кими цеховиками і воєводою з його
прислугою. Д руга — особисті взаєми­
ни Івана Свічки, Меланки і Ольшансь-
кого. Ці дві лінії тісно переплітаються
між собою, пов’язані й підпорядковані
задуму автора: показати, яким нещас­
тям для українського народу були за­
войовники, якою важкою була бороть­
ба простого люду за свої права як у
громадському, так і в особистому житті.
Складові сюжету п’єси.
Експозиція — це початок поеми.
Автор знайомить читача з місцем дії,
окремими персонажами.
Зав’язка — невдоволені ремісники
збуджено відгукуються на нові на­
сильства воєводи, нарікають на забо­
рону світла. Ольшанський захоп­
люється красою Меланки.
Розвиток дії — ремісники відкрито
й гнівно висловлюють своє незадово­
лення війтом Шавулою й наполяга­
ють, щоб той пішов до воєводи з вимо­
гою скасувати порушення. Виникає
конфлікт і в другій сюжетній лінії —
Меланка, проста дівчина, відвернула­
ся від князя Ольшанського. Далі кон­
флікт загострюється: арештовують
Меланку за те, що засвітила каганець
на прохання вмирущої матері. Іван
Свічка добуває князівську грамоту
про скасування «темного закону»,
Іван і Меланка одружуються. Напру­
ження посилюється, коли заарешто­
вують Івана Свічку, звинувативши у
викраденні князівської грамоти.
Воєвода висуває категоричну умову:
якщо Іван поверне грамоту, то буде
звільнений, а якщо ні, то буде покара­
ний. Свічка відмовляється.
Кульмінаційний момент у творі —
коли Меланка прохає у воєводи світ­
ла й помилування коханого. І знову
жорстока вимога воєводи — донести
запалену свічку від замку до Поруба
в негоду.
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Розв’язка — Івана Свічку звільня­
ють з в’язниці повстанці. Горять па­
лаци багатіїв. Меланка гине, рятую­
чи коханого. Іван убиває ненависного
Ольшанського й веде повсталих на
штурм воєводиного замку.
Провідною у «Свіччиному весіллі»
стала ідея всенародного визвольного ру­
ху, виборення кращої долі й людських
прав, яка підпорядкувала собі мотив пом­
сти за «лупецтва» і наругу феодалів.
У п’єсі І. Кочерги показано зіткнен­
ня інтересів трудящого народу й
литовських завойовників. Відповідно
до конфлікту персонажі поділяються
на дві основні групи. Одна з них —
представники трудового народу (Чіп,
Коляндра, Передерій) на чолі зі збро­
ярем Іваном Свічкою, друга — ли­
товське панство на чолі з воєводою.
Значну роль у композиції відігра­
ють пісні, яких у творі понад два­
дцять. Є пісні народні, а деякі напи­
сав сам драматург.
Літературна критика оцінює поему
«Свіччине весілля» як видатний твір
драматургії.