Небезпідставно Ol Тарнавський
назве Є Мала шока * українсь
ким Одісеем 3 Америці*. Туга за
Батьківщиною ятритиметься
невигойною раною в душі пое
та. На в*дміну від грецького г е
роя, на Батыивщину письмен
ник так і н е повернет ься, Його
речниками на рідній зем лі ста
нуть вірші.
Н ір од м кі Сагам Фм ам оим ич Маланюк
2 лютого 1897 рану уродим аи гм п ю го іН о ю –
łpu N T U K M y. Яицр по бітм оам лм ї з роду
були упрем«», to магм аиросла а російськомов
ній пагчшгміїм атмосфери Отже, Єагам дма-
л*м у асогаа дух укра/иства, зсдио.ас лоаажаа
ПрсДСТівМИ*: Ш іХЩИД NjЬ4)Ol<4/l|»*OCTtMt ЯШИН
була багата floro рідка Херсонщина.
Після ниімчеммі Є » іса автградсысого реаль
ного учнлжца вступає до Петроградського
поеітеамммого мсплуту. Потім — фронти Пар
ики Сіїтоеоі аійпи. Поручник Маланюк стає
ад'ютантом Гп л п ш г и п и ін іц іш армії Ґ *-
іх й с м оі Народив» Республіки, 1920 року теля
аадіяме УНР Є. Малайю« p a jo m j тисячами З
біДціа понидас Україну.
У По/5аі_ . у таборі дім інтернованих уя-
рймсм иї зоякіз (1922—1923}, Маланюк {за
апаоїим амелоеом) імима зброю воїна (cm w r)
п*ро поета (сгилос) і стає лідером празької
поепммоі ШКОЛИ.
763
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Творча діяльність Маланюка не обмежувала
ся віршуванням. Талановитий поет був ще й
культурологом, літературним критиком, мисте
цтвознавцем, узагалі надзвичайно ерудованою
людиною, поліглотом, перекладав французь
ких, польських, чеських та інших поетів, бага
тьох з них знав особисто.
Євген Маланюк — автор численних поетич
них збірок (І період творчості — «Стилет і сти-
лос» (1925), «Гербарій* (1926), «Земля й
залізо» (1930), «Земна мадонна* (1934), «Перс
тень Полікрата* (1939); II період — «Вла
да* (1951), «Поезії в одному томі* (1954), «Ос
тання весна» (1959), «Серпень» (1964)), провід
ною ідеєю яких стало возвеличення рідної
землі. Ночами, усамітнюючись, линув подумки
до України, рідної Херсонщини...
16 лютого 1968 року письменник помер від
серцевого нападу у своєму самотньому помеш
канні в Нью-Йорку.
Магістральною темою всієї його
творчості була Україна. Любов до
Батьківщини, жодного разу не зра
дивши, проніс Євген Маланюк через
усе життя, усі довгі роки еміграції
нею жив, нею дихав, нею марив:
А мені ти — фата-морґана
На пісках емігрантських Сахар —
Ти, красо землі несказанна,
Нам немудрим — даремний дар!
Болісно переживав вимушену роз
луку з рідною землею, що властиво
всім емігрантам, сприймав Україну
вже у вигляді «фата-морґани*, недо
сяжного міражу, що ввижався загуб
леним у пустелі. Так з’явилася метафо
ра «На пісках емігрантських Сахар»,
навіяна безпросвітними буднями та
борів інтернованих, що були розмі
щені серед пісків.
Циганські мандри чужиною, емі
грантські шляхи: Україна —■ Чехо-
Словаччина — Німеччина — СИІА. У
творах Маланюка впадають в око два
стрижневі мотиви: самотність і доро
га. Як починалася еміграція з ревін
ня потяга — «нещадного велетня роз
луки*, так і піввікове життя за кор
доном протікало під гуркіт мотора
літака та стукіт вагонних коліс.
Домінантними в його творчості
є також слова «самотність*, «сам»,
«самота».
Ліричний герой Маланюка начебто
витесаний з грубого каменю: вражає
своєю суворістю, відображає світо
гляд безкомпромісного максималіста,
перейнятого загостреним чуттям ча
су. Історіософічні видіння охоплені
бойовими кличами Київської Русі,
насичені вольовою енергією І. Мазе
пи й П. Орлика.
Поет-інтелектуал виводить корені
України навіть не від середньовічної
Київської Русі, а ще раніше — від ан
тичності: Еллади й особливо Риму
(символу могутньої державності). Д°
речі, образ України-Еллади є харак
терним для українських національ
но-визвольних прагнень початку Два'
дцятого століття.
Тим часом критики-земляки нази
вають поета україноненависником,
«обпльовувачем України», цитуючи
764
не вигадані, а справді Маланюкові
рядки, звернені до рідної землі:
...Х то ґвалтував тебе? Безсила,
Безвладна, п’яна і німа,
Неплодну плоть, убоге тіло
Давала кожному сама.
Однак у цьому вірші за кожним
розпеченим до болю словом — спра
вжня любов до України, а не пишно
мовне захвалювання її.
Маланюк — не першовідкривач
уособлення «Україна — жінка*. Досить
згадати хоча б покриток та причин
них у поезіях Т. Шевченка. Проте
письменник зміщує акценти: «жаліс
ні слова» про поневолення України
він називає байками, а свою Батьків
щину — «повією ханів і царів».
Звідси — нетрадиційне тлумачення
постаті Роксолани, з якою асоціюєть
ся образ України-Русі.
Та не можна сказати, що слова до
кору на адресу України давалися Ма
ланюкові легко. Максималіст Мала
нюк прагнув для своєї Батьківщини
достойної долі: державної незалеж
ності, свободи, світового авторитету:
І виросте залізним дубом Рим
З міцного лона скитської Еллади.
Саме тому поета не влаштовував не
тільки московський гніт — обурював
сам комплекс рабства й меншовар
тості, готовність значної частини ук
раїнського народу підставляти під
ярмо свою шию. Тому, як до нього
Шевченко й Куліш, Маланюк нищив
глибинну рабську суть хохлацтва-ма-
лоросіяиства, ніколи не вдовольняв-
ся показною українізацією: виши
ванка — кожух — «оселедець».
Поетичним досягненням Малая ю-
ка е «Варязька балада», де поет ос
мислює історію українського народу.
Провідний мотив — жалкування
письменника за тими історичними
здобутками, що втратила Україна:
Куди ж поділа, степова Елладо,
Варязьку сталь і візантійську
мідь?
Це символ глибоких коренів дер
жавності Київської Русі.
Київ в уяві поета постає як степова
Олександрія. Автор з палкістю вірного
сина запитує в поневоленої Вітчизни:
Коли ж, коли ж знайдеш
державну бронзу
Проклятий кран, Елладо
степова?!
«Біографія* — ліричний життєпис
Є. Маланюка, письменник зазнав по
невірянь, але не втратив сили духу й
віри в повернення на Батьківщину.
У творі йдеться насамперед про за
гострені внутрішні переживання
ліричного героя-автора, який запри
сягається, незважаючи на випробу
вання та перешкоди, світити «смо
лоскипом Тобі Одній», тобто Україні.
Вірш складається з трьох цілком
самостійних частин, пов’язаних ідей
ним змістом (така віршована компо
зиція відома як т рипт их). Почн-
_____________________ Нова літературо
765
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
нається твір з енергійних, коротких
речень, що містять у собі напругу
ріш учої дії, жагу якнайповнішого са-
моздійснення всупереч несприятли
вим обставинам. Самотність змучує
ліричного героя:
Мушу випити келих до краю —
Полиновий мед самоти.
Він уподібнюється скульптору
(♦Вирізьблюю німий життєпис На
дикім камені століть») або конструк
тору («Конструюю вічний образ на
сірім цоколі часу»).
Виразним є усвідомлення своєї
месіаністичної функції:
Я — кривавих шляхів апостол —
В голубі невечірні дні.
Однак повернення Україні всесвіт
ньої слави її пращурки Київської
Русі, за Маланюком, має йти не лише
політично-економічним, а й естетич
ним шляхом, піднесенням духовно
сті всього суспільного життя.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Богдан-Ігор Антонич 1909-1937 рр.
Наступна: Улас Самчук 1905-1987 рр.