О б’єктом поезії стає все, до чого
тільки торкається зіркий, спосте
режливий погляд митця. Небо й
трава, людина і птиця — все під
його пером набувало поетичнос
ті, просилося в пісню, все викли
кало свіж і асоціації, роздуми.
Олесь Гончар
Андрій Самійлович Малишко народився 14 ли
стопада 1912 року в селі Обухові на Київщині в
родині шевця.
Закінчив семирічку, медичну школу, Київсь
кий інститут народної освіти.
З 1935 року працює в газетах, потім редагує
журнал «Молодий більшовик», далі починає
працювати в літературній галузі.
У довоєнні роки Андрій Малишко — бадьо
рий комсомольський поет. Вірші його вирізня
ються особливим пісенним ліризмом і теплотою.
Друком виходять збірки поезій «Лірика»,
«З книги життя» (1938), «Народження синів»
(1939) та інші.
З 1941 року А. Малишко — військовий ко
респондент. З’являються поетичні збірки «До
бою вставайте» (1941), «Україно моя», «Поло
нянка» (1941), «Понад пожари» (1942), «Бит
ва», «Слово о полку» (1943).
У 1946 році надруковано збірку «Ярослав-
на», до якої входять твори 1943—1945 рр. Як
член делегації українських діячів культури
Андрій Малишко побував у США і Канаді.
Потім виходять друком книги «Серце моєї
матері» (1959), «Полудень віку» (1960), «Листи
на світанні» (1961), «Прозорість» (1962). Поезії
цих книг увійшли до збірки «Далекі орбіти»
(1962), яка була відзначена Шевченківською
премією на честь 50-ліття поета.
У 1969 році Державною премією була відзна
чена збірка «Дорога під яворами» (1964), у якій
А. Малишко згадує роки Великої Вітчизняної
війни.
Збірки останніх літ життя — «Рута» (1966),
«Синій літопис» (1968), «Серпень душі моєї*
(1970 року, посмертна).
Протягом творчого життя Андрій Малишко
створив 17 поем, серед них «Прометей», «Це
було на світанку», «Кармалюк».
Помер Андрій Малишко 17 лютого 1970 року
в Києві. Похований на Байковому цвинтарі.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Наступна: Цикл «Україно моя»